23 липня виповнилося 80 років патріарху шашкової гри Кам’янського Юрію Анатолійовичу Єрмакову. Крім шашок великий відрізок в його житті займали волейбол та вільна боротьба.

ВОЛЕЙБОЛЬНА ГЕНЕТИКА

У родині майора Черкаського військового гарнізону Анатолія Єрмакова Юра був наймолодшим серед чотирьох дітей (ще були два брати і сестра). Батька хлопчик не пам’ятає, так як офіцер був репресований сталінським режимом. Під час навчання в школі він дуже любив математику. Це так би мовити сімейна традиція. Старші брати мали вищу освіту з математичним ухилом. У дворі дуже популярними були шашки і шахи. А так як старший брат Володимир захищав кольори товариства “Металург”, і в складі збірної УРСР, став в 1954 р чемпіоном Радянського Союзу з волейболу, то ця гра займала третю позицію в спортивні захоплення хлопчака. Видно на генетичному рівні ця любов передалася і наймолодшому з братів, Юрію. Він закінчив ДЮСШ саме з цього спортивного профілю. Заслужений тренер СРСР О.М.Сурков підготував Юрія Єрмакова як волейболіста. “Сам процес підходу до волейболу був дивним і несподіваним, так як ми після війни ходили голодні, роздягнені і без взуття, – згадує Ю.Ермаков. – М’яча взагалі ні в кого не було. ДЮСШ була в парку, який знаходився поруч з нашим будинком. Одного разу під час гри м’яч підкотився до мене. І я віддаючи його в гру так сильно зробив подачу “гак”, що зацікавив тренера. Він сказав: “Хлопчик, я тебе записую в команду. Ти завтра поїдеш з нами до Звенигородки на першість області “. Ось так я потрапив в молодшу групу, де тренувався з 1952 по 1956 рік. Граючи у складі волейбольної збірної Черкаської області я був самим низькорослим гравцем в команді (165 см)”.

Паралельно Юрій Єрмаков займався вільною боротьбою в спортивному товаристві “Спартак”. “Чим привабила мене вільна боротьба? Тим, що перспективним хлопчакам, які займаються цим єдиноборством, давали харчування. Це було тоді головним. Я потрапив в це число. Але в боротьбі я нічого не досяг”, – пояснює Ю.Єрмаков.

“МИ ЗАБЕЗПЕЧУВАЛИ ЗВ’ЯЗОК З ПЕРШИМ КОСМОНАВТОМ ЮРІЄМ ГАГАРІНИМ”

У 1959/60 роках головний старшина Юрій Єрмаков прослужив у морській авіації Балтійського флоту. А перед дембелем армію Ю.Єрмаков закінчив в сухопутних військах. Він прослужив 7 місяців під Євпаторією на пункті “Чайка” в компанії 90 головстаршини зібраних з усіх флотів Союзу. “І ми в колективі з близько трьохсот офіцерів забезпечували зв’язок Земля – Космос під час польоту першого космонавта планети Юрія Олексійовича Гагаріна, – з ностальгією згадує Юрій Анатолійович. – Це був надсекретний пункт. Туди брали лише перевірених на десятому коліні. Я був черговим на апаратурі в підземному пункті. Це колишні радгоспні поля, які використовувалися для антенних споруд. Нашим завданням було 7 годин підтримувати режим апаратури. Всі інші функції виконували офіцери. в нашій частині були такі світила космічної науки як академік М.В.Келдиш і В.О.Котельніков, заступник голови Ради Міністрів СРСР М.В.Хрунічев. “Чайку” охороняв батальйон спецпризначення. У день польоту Ю.Гагаріна нам пояснили важливість нашої задачі. І ми з подвоєною енергією виконували її. Ми давали пучок енергії на супутник, він відбивався і потрапляв на другий об’єкт, що знаходиться між Євпаторією і Сімферополем. Там вся ця інформація оброблялася і відправлялася далі. І ще два пункти підтримували зв’язок з космічним кораблем “Восток”: з Камчатки і з-під Сталінграда. Після завершення польоту Гагаріна, коли весь світ аплодував, в частині були феєрверки і банкет. Всі офіцери отримали по зірці, а ми в порядку черговості 10-денну відпустку. Це за 7 місяців до дембеля, таке рідко зустрічалося в армії. Ми підписали розписку, що протягом 20 років не будемо розповідати про нашу участь в цьому польоті. Вже цей час пройшло, так що можна розсекретити (сміється). Хоча вдома все сусіди знали чому я отримав відпустку. Як не ризикував я, але пишався цим”.

 

Після демобілізації Єрмаков знову повернувся на рідне підприємство. І відразу ж увійшов до збірної області з волейболу. “У Білій Церкві, на чемпіонаті України серед підприємств хімічної і нафтохімічної галузей, відбулася зустріч із моїм кумиром, майстром спорту Ростиславом Івановичем Гарькавим, граючим тренером дніпродзержинського “Азоту”. – пояснює Ю.Єрмаков. Побачивши мою гру він запросив до Дніпродзержинська. Йшов 1964 рік. Я вже був одруженим чоловіком.
Уклали договір з командою “Азот”, за яким отримав квартиру на Соцмісті.

Від мене волейбол вимагав дуже багато сил. А про вільну боротьбу після травми я взагалі забув. Але по справжньому розкритися в волейболі я не зумів, з тієї причини, що в команді після закінчення ДХТІ з’явився Юрій Мастикашев, який на голову краще за мене став грати. Я опинився на других ролях, з чим не міг примиритися, так як це зачіпало моє самолюбство.

ШАШКИ – ЦЕ ЛЮБОВ НАЗАВЖДИ

А шашками Юрій серйозно зайнявся під час служби “В моєму відділенні був матрос-першорозрядник Семен Єгоров, який дуже пристойно грав, – розповідає Єрмаков. – Він мене і натаскував азам цієї мудрої гри. А я, в знак подяки, допомагав йому потрапити в звільнення. Так протягом двох років Семен був моїм тренером. Гра в шашки стала моєю любов’ю назавжди”.

Одного разу в 1965 році я побачив афішу, яка повідомляла, що починається чемпіонат ПО “Азот” з шашок. Я прийшов, записався. Мене багато хто знав як волейболіста, і були здивовані тим, що я ще граю і в шашки. До фінішу я дійшов другим. У матчі за звання чемпіона зустрівся з патріархом “Азоту” інженером-технологом з довоєнним стажем, Віктором Богуславським. Весь турнір він за мною спостерігав, імпонуючи мені за те, що я завжди був акуратним і приходив на ігри без запаху. Адже тоді приходили грати як на відпочинок. Він переміг мене, так би мовити, граючи лівою рукою. І дав зрозуміти, що я повинен по серйозному поставитися до цієї стародавньої гри і очолити шашкову школу. Я погодився. У СШ № 37 у мене з’явилася перша талановита шашистка з такими красивими ім’ям і прізвищем Любов Ярова. У 1970 році вона стала призером України серед дівчаток. У СШ № 20 вперше в області шашки стали як загальноосвітній предмет. У 1968 р Міськспорткомітет призначив мене головою міської шашковій Федерації. Цю посаду я займав до 2000 року. У школі, котру я очолював, підготовлено понад півтори десятка майстрів спорту СРСР, 2 міжнародних майстри, і перший міжнародний гросмейстер в нашій області з шашок та шахів Людмила Сивук”.

На моєму рахунку є велика суддівська практика. Вперше став судити змагання заступником головного судді в 1966 році в ДК ім.Горького. Там проходив півфінал чемпіонату СРСР з міжнародних шашок. Особливістю цього чемпіонату було те, що в ньому брали участь два дніпродзержинських майстра, Борис Васильович Ціцівко (ПХЗ) і Віктор Миколайович Богуславський (“Азот”), а також 10-класник з Мінська Анатолій Гантварг. Майбутній неодноразовий чемпіон світу, Гантварг дуже легко виграв ці змагання, незважаючи на участь в них декількох міжнародних майстрів, цілої плеяди дуже відомих майстрів, таких як москвич Борис Шкідкін, ленінградцец Лев Кац, білорус Роберт Здоровяк і інші.

Палац культури ім.Горького. Півфінал чемпіонату СРСР з міжнародних шашок. Верхній ряд крайній праворуч Ю.Єрмаков. Другий ряд третій зліва майбутній чемпіон світу, 10-класник Анатолій Гантварг з Мінська. 1965.

Цей півфінал став моїм першим іспитом на присвоєння звання судді республіканської категорії. Ще два змагання я судив в якості головного судді. Останній іспит був у Чернівцях на півфіналі чемпіонату України з міжнародних шашок. Тоді мені присвоїли звання судді республіканської категорії.

ВІКНО В ШАШКОВУ ЄВРОПУ

Коли один з комплексів “Аміака” будували німці в обов’язки Ю.А.Єрмакова партком ввів двічі в тиждень спілкуватися з робітниками з Німеччини. “Тобто я відповідав за їх дозвілля, – згадує тренер. – Що я успішно і робив. Ми грали в шахи, шашки, преферанс. В знак подяки вони пообіцяли нас викликати на Кубок команд чемпіонів Європи. На подив керівництва “Азоту” в 1989 році прийшов факс, в якому повідомлялося, що шашкісти нашого “Азоту” допущені до 1/16 фіналу Кубка Європи. І ми полетіли в НДР. У місті Вісмут (одна частина хімічного концерну “Вісмут” перебувала на території НДР, а друга в ФРН) нас дуже привітно зустріли. протягом трьох днів ми виступали на цьому турнірі. У складі концерну “Вісмут” грав великий шахіст Вольфганг Ульман. Але навіть і він не допоміг обіграти нас господарям. Цією перемогою “Азот” прорубав вікно в Європейський шашковий світ. Наступним суперником мала стати команда хімічного концерну з Бельгії. Але почався розвал СРСР і ми не змогли з ними зіграти…”.

 

ДОСЬЄ

Юрій Анатолійович Єрмаков, тренер з шашок.
Народився – 23.07.1939 (Черкаси).
Майстер спорту (1972).
Суддя республіканської категорії (1970).
Першим на Дніпропетровщині став штатним тренером з шашок.
Другий в області отримав звання судді міжнародної категорії з шашок.
Хобі – читання мемуарної літератури, робота на грядці в огороді.