ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. 1090

 

Старі Аули. Дитячий садок. 1950-і роки. Верхнє фото з сайта Аульської СШ № 1.

 

З 1963 року в Аулах почав функціонувати новий дошкільний дитячий заклад – двоповерхове приміщення з усім необхідним устаткуванням на 140 місць.  Фото з сайта Аульської СШ № 1.

 

Подвір`я нового Аульського дитсадка. 1980-і роки.  На фото вихователька Галина Пилипівна Цибулько (Пузенко) зі своїми вихованцями.

 

Меморіал учасникам штурму Аульського плацдарму відкритий в 1985 році. Співробітник Дніпровського державного технічного університету Генадій Юрійович Крячко розповідає про те, як він будувався. За інформацією Г.Крячко, обійшлося це Україні в півмільйона доларів. В той час 1 долар рівнявся 60 копійкам. Права частина будівництва майданчика біля меморіалу, це вклад університету (в 1985 році він ще називався Дніпродзержинський інститут імені Арсенічева). 08.10.2017.

 

 

“Чотириста студентів і викладачів з сокирами і пилками виконували наказ вирубати все, що там росло. А я все ж таки залишив декілька дерев вільхи, які тут ростуть до цього часу, – згадує Г.Ю.Крячко. – Це рідкісне для нашої місцевості дерево. Попало воно сюди з території Білорусії та північної частини України сплавом по річці. Листя вільхи при згниванні дає цінне добриво, яке чудово засвоюється кореневищами трав. Пам`ятаю як в 1963 році в районі частини Романково, яка була згодом затоплена, працювали лісоруби із Західної України. Вони пиляли дерева і складували їх. В основному це був дуб. Тополі до метра в діаметрі просто спилювали і залишали лежати на землі. Коли стали наповнювати чашу водосховища, все що не встигли вивезти поплило. А оскільки шандори були відкриті, то стовбури проскакували дальше. Народ ловив їх так: забивали скобу і тросом зв`язували. Кмітливі селяни для такого “улову” знаходили пристосування в свої господарствах”. 08.10.2017.

Текст Віктора КУЛЕНКА.