ВСТАНОВЛЕНО АВТОРА ЕМБЛЕМИ КАМ`ЯНСЬКОГО СК “ПРОМЕТЕЙ”

 

До сих пір ніхто не міг сказати, хто ж є автором емблеми Кам`янського СК “Прометей”. Нещодавно під час відкриття залу важкої атлетики імені олімпійського чемпіона Султана Рахманова в коледжі фізичного виховання, в розмові з фотографом вузу Валентином Івановичем засоби, я запитав, випадково він не знає хто придумав символ спортклубу “Прометей”. І був злегка ошелешений відповіддю. Виявляється, що автор стоїть переді мною.

 

 

“Ця подія відбулася коли я працював на стадіоні “Перемога”, – розповідає В.Засоба. – Влітку 1966 року запропонував директору ПХЗ Михайлу Прокоф`євичу Аношкіну свою ідею емблеми недавно створеного спортивного клубу “Прометей”. На ватмані зробив екскіз емблеми для того, щоб на монетному дворі могли виготовити значок. Михайло Прокоф`євич особисто возив його до Києва. Повернувшись зі столиці він зайшов до нас у майстерню і каже: “Закрий очі і простягни руки”, і вклав мені в долоні два новеньких значки в цигарковому папері. Потім я вирізав з пінопласту великий начок, пофарбував, і його несли на параді в голові святкової колони. Майстерня де я це робив, перебувала на другому поверсі, там де вихід на балкон був з боку футбольного поля.

Своїми руками я тоді майже півроку робив діораму спортивного комплексу “Прометей”, яка і зараз знаходиться на першому поверсі будівлі в фойє. Пам’ятаю, Аношкін прийде, сяди і уважно спостерігає, як я випилюю будиночки для діорами, клею різні елементи споруд. Аношкін постійно підтримував все нові ідеї, цікавився різними новинками. А ще я йому запропонував зробити розкладні щити півтора метра на півтора, на яких зліва намалював маслом великі портрети футболістів київського “Динамо” Базилевича, Серебряникова, Хмельницького та інших, а справа розклад матчів команди “Прометей” на три гри (кожен раз вони змінювалися, – прим. автора). Директор охоче підхопив цю ідею. І вже незабаром такі рекламні щити висіли у парку відпочинку, біля кафе “Сніжинка” і в інших частинах міста. Де ці портрети потім поділися, я не знаю. Можливо десь в підвалах досі лежать”.

Віктор Куленко.