FOTIK

ІСТОРИЧНІ МИТТЄВОСТІ МІСТА

Спорт

СПОРТ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА-КАМ`ЯНСЬКОГО В ФОТОГРАФІЯХ. № 883

 

1 травня 2020 року заслуженому тренеру з важкої атлетики Олександру Дмитровичу Алексєєнко виповнилося б 88 років. Але це тільки за паспортом. Підібрали його вмираючим від голоду, в саратовськім степу. По виду визначили – років п’ять, і оформили в дитячий будинок. Хлопчисько знав тільки своє ім’я – Сашка. А все інше так і залишилося таємницею. Днем народження він вибрав 1 травня – самий радісний і ситний свято в дитбудинку, а прізвище та по батькові – від чергового міліціонера, який оформляв документи найди. Найстрашнішими враженнями дитинства відстає палаюча Одеса і літаки зі свастикою, розбомбили вагони, звідки вивозився в евакуацію дитячого будинку. З тих самих пір – поневіряння по Радянському Союзу, від Хабаровська до Дніпродзержинська.

Службу в армії він проходив на Далекому Сході. Там же і залишився жити. Займаючись важкою атлетикою, в 19-річному віці виконав норматив майстра спорту СРСР. Пізніше став працювати головним тренером Хабаровського краю. Після того як у нього погіршилися стосунки з дружиною, він кинув сім’ю і поїхав, спочатку в Білорусію, потім в Україну – Кривий Ріг, Дніпропетровськ. У нашому місті О.Алексєєнко з’явився в 1976 році. А вже в наступному році став ініціатором проведення на тенісних кортах СК “Прометей” першого і єдиного в історії Дніпродзержинська чемпіонату України з важкої атлетики серед дорослих.

 

І через рік “посипалися” перші майстри спорту, підготовлені тренером. Зал важкої атлетики на “Дзержинці”не закривав свої двері з 8:00 ранку до 22:00 вечора. І перші півроку Олександр Дмитрович буквально в ньому жив (спав на матах), возився з дітлахами до знемоги. до кожної дитини знаходив підхід. в той час як до кожного снаряда шикувалися по 10-12 бажаючих спробувати свої сили. Адже в залі знаходилися 10 помостів! “Дзержинка” загула і розцвіла: за перший рік 12 спортсменів виконали норматив майстра спорту СРСР. А всього він виростив 5 майстрів спорту міжнародного класу та близько ста майстрів спорту. Причому, майстрів не “куплених” або “договірних”, а чесних і справжніх. Був час, коли в чемпіонаті Дніпродзержинська виступали одночасно 22 діючих майстра, і за регламентом мали право виступати не нижче кандидатів в майстри спорту. Боротьба йшла така, що простіше було виграти чемпіонат України. У різні роки чемпіонами і призерами чемпіонатів СРСР ставали А.Ачічаєв, О.Бацко, С.Родіонов, Д.Ледзинскій, С.Нагірний, А.Брожик, І.Куча, В.Липа.

Як найвище визнання тренерських заслуг в спорті Олександру Дмитровичу Алексєєнко довірили командувати парадом Кубка СРСР, присвяченого 100-річчю важкої атлетики в Росії, який відбувся в грудні 1985 року в Ленінграді.


Отримавши квартиру на лівому березі, Олександр Дмитрович одружився. Його дружиною стала Ніна Федорівна, спортивний лікар “Дзержинки”. Незабаром у них народилися Саша і Маша. Син до 33 років грав центровим в баскетбольному клубі “ДніпроАЗОТ”. Дочка займалася веслуванням, стала кандидатом у майстри спорту.

В серпні 2014 року серце тренера з великої літери перестало битися.

 

Текст Віктора КУЛЕНКА.