Перейти до вмісту
Футбольна команда ПХЗ перд товариським матчем з ДМК. Стадіон “Металург”. Верхній ряд – Анатолій Семенюк, Володимир Аксьонов, Володимир Флокій, тренер Григорій Федорович Терещенко, Михайло Трусов, Михайло Фатов, Володимир Манжелей. Нижній ряд – Леонід Кучер, Василь Щипанський, В`ячеслав Коротченко, Микола Піддубний. Липень 1990. Верхнє фото з архіву В.Флокія.
“Прометей” (Дніпродзержинськ) – “Динамо” (Київ). 1969 рік.
А роки летять …
Якихось 50 років тому, любителів футболу нашого міста облетіла радісна звістка: до нас приїжджає Київське “Динамо” і буде футбольна зустріч з нашою командою “Прометей”.
Радості уболівальників не було меж.
В один прекрасний, сонячний, день тисячі любителів футболу (дорослі і діти) попрямували на стадіон “Перемога”.
Стадіон був переповнений, вільних місць, природно, не було, всі проходи були забиті, а ті хто не зміг потрапити на стадіон розташувалися на пагорбах навколо стадіону і навіть забралися на дерева і освітлювальні вишки.
На стадіон ми пішли втрьох: я, мій брат Ваня і Юра (мій син). Юрі було сім років.
Я, як і багато молодих людей того часу, цікавився футбольним життям і Юра також, ще в дитячому віці, долучився до цього і любов до футболу проніс крізь усе своє життя.
Улюбленою нашою командою було Київське “Динамо”, але тоді ми всі вболівали за футбольну команду нашого міста “Прометей” (Дніпродзержинськ).
У той рік, я придбав любительську кінокамеру “Кварц-2” (плівка 2х8 мм) і вирішив сфотографувати цю зустріч, якщо мені буде надана така можливість, так як між глядачами і футбольним полем завжди була охорона.
Я заздалегідь перемістився до нижнього ряду трибуни. Коли почав звучати футбольний марш, а увага всієї охорони було звернуто на вихід команди на поле, то я, швидко, “перемахнув” через парканчик і побіг до центру поля. Я чув що за мною хтось біжить і кричить, але я все-таки встиг добігти до команд і намагався зняти футболістів, але мене хапали за руки. У такій ситуації я встиг зняти тільки Йожефа Сабо (на фото) і Турянчика.
На жаль, я не встиг навіть закарбувати нашого, шанованого, Володимира Антоновича Оліфіренко, який судив цю зустріч.
Дуже шкодую, що мені не вдалося зробити більше.
Я “вирвався” з рук моїх переслідувачів і зник на трибуні.
Спортивна боротьба на полі була наполегливою.
Гравці футбольної команди “Прометей” боролися за кожен м’яч з азартом, намагалися порадувати грою своїх уболівальників, які прийшли на стадіон “Перемога” в такій великій кількості, якого ніколи не було, та й на жаль, ніколи більше не буде. Двадцятитисячний стадіон “Перемога”, один з кращих в Україні, на той момент часу, побудований в 1955 році, не зміг вмістити всіх бажаючих подивитися цей матч. Наші гравці “віддавалися” футбольному поєдинку повністю, билися як могли, хоча сили були не рівні.
Другий тайм був більш цікавим, так як наші гравці освоїлися з ситуацією на полі, стали частіше атакувати і при першій нагоді бити по воротах Віктора Баннікова, але мимо.
Юра виявив себе як СПРАВЖНІЙ уболівальник. Він щиро радів кожній удачі футболістів нашої команди в боротьбі за м’яч, швидку атаку, кожного удару по воротах, бажанням забити гол і засмучувався при їх невдачі.
Хоча футбольний матч і закінчився не на нашу користь, ми програли з рахунком 0:2, але глядачі залишилися вдячні всім футболістам і організаторам цього спортивного свята, яке буває, на жаль, дуже рідко.
ФУТБОЛЬНЕ СВЯТО ВДАЛОСЯ!
Текст і фото з архіву Анатолія Яцини.
Голкіпер “Динамо” (Київ) Віктор Банников. “Прометей” (Дніпродзержинськ) – “Динамо” (Київ). 1969 рік. Фото з архіву Анатолія Семенюка.
Футбольні арбітри Володимир Олексійович Горобець, Володимир Антонович Флокій, Володимир Антонович Оліфіренко під час товариської зустрічі, присвяченної 65-річчю тренера Геннадія Павловича Шмуригіна. Стадіон “Буревісник”. 18.08.2011.
Нідерландський фахівець очолював ФК “Сталь” з серпня 2016 по 11 січня 2017 року, а до цього протягом двох місяців входив в тренерський штаб Еріка ван дер Меєра. Під керівництвом Галла “Сталь” провела 17 офіційних поєдинків.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
