Перейти до вмісту
Вже на самому початку спортивної кар’єри у майбутнього футболіста Миколи Голика (на фото другий ліворуч) трапилася серйозна травма хребта. “У 9 класі граючи на Кубку Радянського Союзу серед спортінтернату в фіналі ми “попали” 4:2 господарям, харків’янам. Проти нас грали Балтача, Бессонов. Я в той час виступав на позиції півзахисника під № 11. У цьому матчі і гол забив і травму отримав, – з болем в очах згадує Н.Голік. – Я вистрибнув, а гравець підсів під мене. Упав плазом на газон. Пекельний біль пронизав усе тіло … “. Півроку хлопця виходжували в Луганському фізкультурному диспансері. Лікар сказав батькам, що синові треба відволіктися від футболу взагалі. Повернувшись додому, в Сєвєродонецьк, Микола Голик почав займатися музикою. І у нього це стало Непогано виходити. “Я грав на бас-гітарі в створеному нами ансамблі “Аргонавти”. Бітли для нас були як ікона, ми їм стали наслідувати. Влітку грали на танцях в міському парку, іноді в селищі Південний, а взимку – в ДК Будівельників. Десь з рік Коля ось так відволікався від футболу. Верхнє фото 1973 р. з архіву Миколи Петровича Голика.
Голкіпер ФК “Сталь” Вадим Деонас. Стадіон “Буревісник”. 27.07.2004.
Володимир Валентинович Єлізаров – центральний захисник “Металурга”, на рахунку якого найбільше ігор (163) у другій лізі союзного чемпіонаті в складі клубу. 16.12.2016.
Стадіон “Металург”. 31.07.2004.
Епізод матчу “Сталь” – “Газовик”. 14.04.2006.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
