FOTIK

ІСТОРИЧНІ МИТТЄВОСТІ МІСТА

Історія

РІЧКОВИЙ ТРАНСПОРТ НА ДНІПРІ ДО СТВОРЕННЯ КАМ’ЯНСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА В 1963-1964 РОКАХ. ПАРОПЛАВИ. ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА.

 

Четверта частина присвячена проблеми збереження пам’яті про минуле річкового транспорту Дніпра і роздумам про те, що треба зробити невідкладно.

Виникає закономірне питання, чому навіть після десятиліть забуття у людей поважного віку не згасає пам’ять про минуле, пов’язане зі старим, ще не зовсім понівеченим Дніпром і його берегами, річковими гігантами – пароплавами, численними річковими трамвайчиками – теплоходами різної масті? Чому молоді люди, які ніколи не бачили всього цього, з цікавістю вивчають залишки від потужного пласту нашої історії? Відповідь проста – всі ми, незалежно від віку, в тій чи іншій мірі бажали б опинитися у фантастичній машині часу. І якщо б ми навчилися зберігати те, що було вчора, машина часу не виглядала б суцільною фантастикою. Пасажирські пароплави свого часу являли собою витвір техніки і мистецтва, який необхідно було зберегти для нащадків не тільки в кресленнях і макетах, але й в оригіналі.

Про те, як взагалі зберігаються пам’ятки річкової техніки на теренах колишнього СРСР

Красномовний приклад з не зовсім сивої давнини – заголовок зі статті в газеті [1]: “Титаник по–днепровски: на косе разобрали на металлолом затонувший пароход 19–го века. “Дійсно, що напівзатонулий пароплав біля міста Дніпра був розібраний на металобрухт. Але до згаданої інформації слід зробити уточнення. По–перше, розібраний пароплав не 19-го століття, а 20-го. Про це свідчать і фото пароплава і його залишки (рис.1). Це судно під назвою “Долорес Ибаррури” було пароплавом київського проекту №732 1949 року побудови на заводі в Угорщині. За даними блогера А. Сьоміна угорці в Будапешті побудували 99 пароплавів серії 732, а “Ленінська кузня” в Києві з 1947 по 1950 рр. випустила на воду 57 пароплавів тієї ж серії. В свій час був розроблений проект створення рекреаційної зони біля жилмасиву Дніпра “Красный камень” і збережений пароплав міг би бути родзинкою аквапарку.

Рисунок 1 – Майже затоплений біля міста Дніпра буксирний колесний пароплав “Долорес Ибаррури” і рештки від його утилізації

По друге, не можна погодитись з авторкою [1] Е.Шевцовою. Останні колісні пароплави ходили по Дніпру не в перше десятиліття після другої війни, а в кінці 70-х – початку 80–х років ХХ століття [2]. Розквіт же пароплавства припав на другу половину 50 –х першу половину 60–х років внаслідок масового випуску досконалих вантажнопасажирських і буксирних пароплавів серій 737 і 732 в 50–х роках.

Пароплав “Алексей Толстой” [3] за київськими кресленнями (проект № 737 /205) з угорським обладнанням прийнято в експлуатацію в 1952 році (рис. 2). Після перегону з Угорщини був приписаний до Волго–Донського пароплавства. В 1953 році був знятий в художній стрічці “Верные друзья” під назвою “Ермак”. В 1965 році “Алексей Толстой” був переданий на Дніпро, ходив рейсом Київ-Херсон, після списання став базою відпочинку працівників Запорізького річкового порту. В 1985 році пароплав передали на баланс яхтклубу “Водник”. При проведенні зварювальних робіт на острові Леніна “Алексей Толстой” згорів.

 

Рисунок 2 – Кінозірка з фільму “Верные друзья” колесний пароплав “Алексей Толстой” (він же “Ермак”) “загинула” в 1985 році при проведенні зварювальних робіт [3].

В кінострічці Ельдара Рязанова “Жестокий романс”, що вийшла на широкий екран в 1984 році, знімалися два пароплави проекту 737/А – “Достоевский” (у фільмі “Святая Ольга” (рис.3) і “Спартак” дореволюційної побудови (у фільмі “Ласточка”) [4]. “Достоевский” збудовано в Угорщині в 1956 році. Пароплав-довгожитель до 1994 року ходив за маршрутом Москва–Нижний Новгород і Москва–Астрахань. Після 1994 року використовувався під турбазу, потім був покинутий і пограбований (рис 4). Решту “Достоевского” – “Святой Ольги” за вимогою прокуратури прибрали з акваторії річки в Тверський області в серпні 2018 року [5].

 

Рисунок 3 – “Святая Ольга” із “Жестокого романса” – вона ж пароплав проекту 737/А “Достоевский” [4].

 

Рисунок 4 – Рештки кіногероя “Достоевского” – “Святой Ольги”, тимчасово залишені нащадкам [5].

А ось “Благовещенску” (також проект 737/А), побудованому в Угорщині в 1959 році, поталанило більше – незважаючи на незадовільний стан і пограбування, його визнали як об’єкт культурної спадщини Росії і будуть відновлювати [6].

“Ласточка” – судно збудоване в 1914 році за спеціальним замовленням останнього російського імператора на Сормовській корабельні, що під Нижнім Новгородом [7]. Відповідно до замовлення, однакових суден було два і обидва отримали імена дочок царя – Тетяни і Ольги. До революції “Ласточка” була “Великой княжной Татьяной Николаевной”, після революції: “Добрыней Никитичем”, а вже згодом “Спартаком” (рис. 5).

 

Рисунок 5 – Видатний витвір Сормовскої корабельні 1914 року “Великая княжна Татьяна Николаевна” – “Добрыня Никитич”, він же «Спартак» – він же “Ласточка” в цілості і збереженості в річпорту Саратова [7].

Відповідно до замовлення внутрішнє обладнання та інтер’єри були по справжньому царськими – червоне дерево в обшивці кают, старовинні бронзові світильники, срібний посуд. Є дані, що парова машина “Спартака” ні разу не зазнавала капітального ремонту. “Спартак” став кінозіркою в 69–літньому віці і викликав захоплення як у пасажирів так і у кіномитців. Не зважаючи на задовільний стан та вірогідий стан пам’ятника, судно було списане в 1991 році, а потім, після пограбування раритетів спочатку в Москві, а згодом в Ростові спалено і порізане на металобрухт (рис. 6) [8].

 

Рисунок 6 – Ці рештки належали пароплаву, якому, на жаль, не судилося стати надбанням культурної і технічної спадщини [8].

Пароплав “Радищев», введений в дію в 1953 році, останній в серії з п’яти суден 737–го проекту був збудований на “Ленінський кузні”. В кінці 70–років, коли закрили лінію Київ – Херсон, “Радищев” став базою відпочинку на Десні, потім тривалий час перебував зі затопленими трюмами без охорони, наслідком такого “зберігання” була разукомплектація обладнання і звичайне пограбування [9].Незважаючи на протікання днища, корпус був у задовільному стані. Було прийнято рішення перевести пароплав на сліп (спеціальний похилий майданчик для спуску суден на воду) київської ремонтної бази (рис.7). Але в кінці липня 2012 року “Радищев” згорів. В результаті від корпусу залишились деформовані рештки, що не підлягали подальшому відновленню [3]. Нажаль, цей сумний перелік прикладів можна продовжувати довго.

 

Рисунок 7 – Корпус останнього з невеликої серії з п’ятьох суден проекту № 737, побудованих безпосередньо в київській “Кузні”, ще з надією на реставрацію [9].

Про те, як зберігають старий флот у Старому і Новому світах

Діючих і тільки колесних пароплавів немало в західній Європі. Найстаріший з них – норвезький поштовий і туристичний пароплав “Skibladner”, який влітку регулярно курсує по озеру М’ьоса, що на північ від Осло і має статус пам’ятника історії [10].

Найбільший у світі флот старих колесних пароплавів – 9 суден, побудованих в 1879–1929 роках – належить Дрезденському пароплавству [11]. На пароплаві “Diesbar” 1884 року (до 1927 – “Pillnitz”) використовується найстаріший в світі паровий двигун, створений в 1841 році, спочатку для празького пароплава Bohemia лондонською фірмою. Двигун є технічним пам’ятником і до теперішнього часу працює на вугіллі. Як зараз виглядає “Pillnitz” видно на (рис.8).

 

Рисунок 8 – Один із довгожителів парового флоту Німеччини “Pillnitz” на Ельбі [12].

Найчисленніший в світі пароплавний флот на прісній воді має Швейцарія – 15 історічних колесних пароплавів [13]. Судна побудови 1904–1927 р.р. курсують на Женевському, Фирвальдштетському та інших озерах. Є колесні пароплави в Австрії і Чехії. Діючий флагман Генерального пароплавства Женеви “La Suisse”, в перекладі з французької “Швейцария”, побудований в 1910 році має потужність парової машини 1380 к.с. і розрахований на 850 пасажирів (рис.9). До речі, найбільший у Європі Швейцарський музей транспорта, в тому числі водного з підводним човном знаходиться в Люцерні [15].

 

Рисунок 9 – Безумовно швейцарською знаменитістю є пароплав “La Suisse”, удостоєний честі карбування на 20–франковій монеті [14].

Окремо слід зупинитися на пароплавах Сполучених Штатів і Канади. Цікаво, що найбільший в світі колесний пароплав “American Queen” був побудований в 1995 (!) році [16]. Пароплави США, що знаходяться на ходу – молоді, створені у ХХ столітті (рис.10). Правда ці пароплави для забезпечення маневрування мають додаткові дизельні двигуни і гвинтові рушії.

 

Рисунок 10 – Сучасний річковий круізний пароплав “American Queen” [16].

А старий пароплав “Ticonderoda” (штат Вермонт), побудований в ХІХ столітті, встановлений в парковій зоні, є пам’ятником національного значення (рис. 11). Пароплав “Клондайк-Юкон”, встановлений на постаменті в Канаді, також являє собою дбайливе ставлення нації до технічної пам’ятки [18].

 

Рисунок 11 – Пароплав Ticonderoda (штат Вермонт, США) пам’ятник національно значення [17] – взірець ставлення нації до надбання своїх попередників.

Деякі оптимістичні дані про стан і відновлення пароплавів – пам’ятників на теренах колишнього Союзу

Унікальним експонатом майбутнього музея в Білорусі може стати вцілий корпус службового колесного пароплава “Орша”, а можливо і відновлений сам пароплав. В 1902 році Пінський суднобудівний і механічний завод “О’Бріен де Лассі” за замовленном Міністерства шляхів сполучення Російської імперії побудував річковий службовий колесний пароплав “Орша” [19]. Пароплав призначався для Київського округу шляхів сполучення і був приписаний до Києва свої перші 17 років. В 1918 році отримав українську назву “Берестя”. В навігацію 1919 року “Берестя” стало “Маратом” у складі Дніпровської воєнної флотилії.

В 1920 році “Марат” затонув в Гомелі, в 1921–1922 був піднятий і відновлений на гомельській корабельні в якості буксирного пароплава. У серпні 1941 року при відступі Червоної армії пароплав було затоплено, а травні 1945 року піднято і відновлено. На Речицькій корабельні пароплав відновили в 1947 році і в якості буксира “Марат” працював до 1959 року. Останнє перевтілення пов’язане з переобладнанням в несамохідне судно з назвою ДМ-03 (дебаркадер металевий). В якості дебаркадера спочатку ДМ-03 був причалом в Речиці на Дніпрі, а звідти потрапив в Гомель. З початку 90–х років ДМ-03 на протязі 20–х років служив причалом для теплохода. Після чергової перевірки у зв’язку з проблемами у днищі дебаркадера останній витягли з води і встановили на березі. Правда, встановили на грунт, що може бути фатальним для клепаного днища корпусу.

Життєвій цикл пароплава – ровесника “Аврори” і “Варяга” дослідив краєзнавець Г.А.Шагін, який зібрав багато документів, стосовно як самого судна, так і людей, що працювали на новому [19]. Повідомляється про план створення всередині дебаркадера музею. Як виглядала “Орша” під час служби в Києві показано на (рис. 12.)

 

Рисунок 12 – Дітище Пінського суднобудівного і механічного заводу колесний пароплав “Орша” в часи приписки до Києва [19].

Найстарішим діючим пасажирським колесним річковим пароплавом на теренах колишнього СРСР є “Н.В.Гоголь” (Північна Двина, Росія) [ 20 ]. Пароплав був побудований в Нижньому Новгороді на Сормовському заводі в 1911 році. “Н.В.Гоголь” зазнав першого капітального ремонту в Петрограді в 1919-1921 р.р.

Далі при ремонті 1939–1941 р.р. був замінений корпус, фактично від судна 1911 року залишились тільки парові котли і машини. При капітальному ремонті 1958–1959 р.р. котли було переведено з дровяно–вугільного палива на мазут. В 1994–1996 роках пароплав пройшов чергову реконструкцію. При збереженні історичного зовнішнього вигляду судна (рис.13). внутрішні приміщення були переобладнані для відповідності сучасним вимогам, що висуваються до круїзних суден. В ролі круїзного ретро – судна “Н.В.Гоголь” буде використовуватися і в навігацію 2019 року.

 

Рисунок 13 – Патріарх пароплавного флоту «Н.В. Гоголь» ще в строю [20].

Найстарішим вантажно–пасажирським пароплавом України сьогодні вважається судно проекту СБ–14 “Каманін” (рис. 14). Пароплав було спроектовано і побудовано в Київі на заводі “Ленінська кузня” в 1935 році. З другого дня війни 1941 року “Каманін” був мобілізований і переобладнаний в госпітальне судно у складі Прип’ятського загону річкових кораблів Пінської воєнної флотилії. В кінці серпня 1941 під пароплав під обстрілом прорвався до Києва, де ще тривала оборона міста. При відступі з Києва радянські війська затопили судно, його підняли німці і використовували під назвою “Болгарія” [21].

 

 

Рисунок 14 – Таким було вантажно–пасажирське судно “Каманін” під час експлуатації [21]. Колоди–кранці, прив’язані по бортам пароплава свідчать про його шлюзування через гребню Дніпрогесу. Колоди слугував для запобігання пошкодження обносів корпусу об стінки шлюзів.

При відході німці затопили пароплав, але вже весною 1944 “Болгарія” – “Каманін” був піднятий на поверхню, відремонтований і влітку цього ж року, як штатний корабель флотилії, ходив на Березині і Прип’яті. Восени 1944 року “Каманіна” передали Дніпровському воєнно–відновлювальному управлінню.

Після війни пароплав знову став вантажно–пасажирським, у 1960 році його списали і подальша судьба судна на довгі роки була невідома. У 2013 році пошуковці Товариства ветеранів розвідки ВМФ знайшли покинутий і розграбований “Каманін” біля села Лютеж на березі Київського водосховища. В 2015 році пароплав було визнано пам’ятником культурної спадщини. Але тільки в 2018 році почалися роботи з цього відновлення. Реставратори, історики і меценати обіцяють – “Каманін” в музеї буде виглядати так, як і в 1941 році [21].

Пароплав “Некрасов” проекту 737/205 побудовано в 1953 році на корабельні в Будапешті [22]. Судно належало Дніпровському річковому пароплавству і працювало на транзитній лінії Київ – Херсон. Можливо “Некрасов” ходив в рейси до кінця 70–х років минулого століття. Про це свідчить фото пароплава, (рис.15) підписане боцманом в 1976 році [23].

 

Рисунок 15 – Таким був пароплав “Некрасов” [23], вціліла частина якого увійшла до корпусу теплохода “Богдан Хмельницький”.

Нова історія судна почалася в 2001 році, коли власник придбав його з метою відновлення із збереженням колісного ходу, атрибутики і реставрації внутрішнього оздоблення. У 2002 році під час проведення зварювальних робіт загорілося сміття в одному з кормових відсіків, за лічені хвилини пароплав був охоплений вогнем, оскільки займистих матеріалів в обшивці пасажирських суден завжди достатньо (рис. 16 ).

 

Рисунок 16 – Пожежа на пароплаві “Некрасов” під час відновлювальних робіт [24].

Заводська система пожежогасіння не спрацювала, із декількох пожежних машин тільки одна почала гасіння, але безрезультатно. На косякових візках пароплав скинули на воду, де пожежу ліквідував пожежний катер. Але згорів увесь раритет, надбудова впала, розпечені палуба і корпус зігнулися. [24]

Внаслідок численних втрат на пожежі відновлення почали з чистого листа. Пароплав було відновлено як теплохід, повністю переобладнаний і спущено під новою назвою “Богдан Хмельницький”. Замість парової машини встановили 4 двигуна по два на кожне колесо. Двигуни створюють тиск в гідромагістралі, а колеса обертаються двома гідромоторами із знижуючими редукторами. Рушії – гребні колеса залишились рідними [24]. Щодо перевтілення “Богдана” з пароплава в теплохід, то такий перехід зазнали і деяки історичні судна в Швейцарії та Німеччині. До 2013 року новий “Богдан” використовувався, як плавготель або ботель, а також здійснював замовні рейси та прогулянки. Сьогодні теплохід використовується як ботель і ресторан (рис. 17).

 

Рисунок 17 – Ботель теплохід “Богдан Хмельницький” в минулому пароплав “Некрасов” біля київського причалу [25].

Слід зазначити, що за джерелом [22] перший “Богдан Хмельницький” також проекту 737/205 був побудований в Угорщині у 1953 році разом з погорільцем “Некрасовим”. Є.Н.Казанцев стверджує [3], що нібито пароплав “Тургенев”, побудований в Обуді в 1955 році, був перейменований до 360-ліття Богдана Хмельницького. Цей пароплав було утилізовано у 2008 році.

Що робити далі

Ніхто не буде заперечувати, що без Дніпра (річки) створення в ХІХ-ХХ століттях головної індустріальної вісі України від Києва до Херсона було б неможливим. Але як предметно довести цей факт до наших гостей і нащадків? Як створити новий вектор розвитку туризму при умові, що “старий” цілком обґрунтовано спрямовано на захід? Адже зелений туризм в центрі, на півдні і сході знаходиться, тільки на початку своєї діяльності, а водний туризм, як масовий вид відпочинку, практично втрачено. Тому на часі слід здійснити ряд заходів, щоби не втратити останні рештки минулої розвиненої інфраструктури великої річки.

Нижче викладено деяки міркування щодо подальших дій, як громадськості, так і держави в плані відтворення на локальному рівні втрачених раритетів річкового господарства Дніпра (річки).

Київ

Пароплави в Києві будували до 1917 року, до другої світової війни і після неї. В радянському минулому Київ – одна із визнаних столиць річкового суднобудування. Слід пам’ятати, що Київ був відомий не тільки КБ імені Антонова та Інститутом електрозварювання імені Патона, але й СКБ п/я № 300, або Київського суднобудівного і судноремонтного заводу, або “Ленінської кузні”. Саме за кресленнями СКБ заводу №300 на підприємствах України, Угорщини і Росії було побудовано найбільші за чисельністю радянські пароплави проектів 737, 732 і 733.

Нажаль ні світлини, а ні макети суден Державного політехнічного музею при Національному технічному університеті “КПІ” [26] не можуть ні в якій мірі замінити оригінальні екземпляри суден, створені в Києві. Було б дуже доречним мати в столиці музей Дніпровського річкового флоту ХХ століття. Взірцем може бути запорізький музей старовинного флоту. Та й у самій столиці високої оцінки заслуговує виставка історичної залізничної техніки, причому діючої, з ретро–паротягами і пасажирськими вагонами. Зважаючи на дефіцит вільної площі на набережній Києва біля річкового вокзалу дуже доречним був би пам’ятний знак на честь річкових корабелів “Кузні”. Для такого знаку згодився б навіть вцілій фрагмент відомого проекту київського пароплава. Якщо “сховати” цей знак на Рибальському острові, там, де знаходиться “Кузня”, ефекту буде мало.

Дніпро (місто)

Завдяки дніпровським порогам місто Дніпро отримало одну з найбільших у Європі набережну. В минулому для запобігання втрат на порогах ліс, що йшов плотами з верхів’їв Дніпра (річки) і його притоків, перероблявся на дошки і брус на численних лісопильних лісоторгових базах, розташованих на катеринославському березі. Згодом лісопильні відійшли в минуле і на залишені місця місто вийшло до річкового плеса.

На великій набережній, що має довжину 27 км і складається з трьох частин, є багато чого – пам’ятники, фонтани, колоритні споруди, що надають набережній оригінальний вигляд. Серед таких споруд, є така, що вражає монументальністю і несхожістю зі спорудами однакового призначення. Мова йде про річковий вокзал Дніпра (міста). Якщо інші вокзали традиційних форм починаючи з найстаршого Кам’янського (1938 рік будівництва) і наймолодшого кременчуцького (1985 рік) нагадували пароплави або теплоходи, то дніпровський велетень був винятком.

Небайдужі дніпряни викладають в інтернеті не дуже привабливі світлини місцини біля цього велетня – напівзатоплені металеві дебаркадери, сміття в кутках навколо будови. В одній футуристичній роботі за 2014 [27] пропонується розкрутити в Дніпрі (місті) “водну тему” побудувати аквапарк, дельфінаріум та океанаріум. Скажемо для міста – мільйонника це не зайві речі. Але набагато дешевше було б спочатку збагатити одну з найдовших на континенті набережну саме “водною” тематикою.

Ідей може бути безліч. Наприклад, зі східного боку річкового вокзалу без дуже великих інвестицій створити музей вантажного флоту і портової техніки України. Тут можна було б розмістити навіть фрагмент плота з обладнанням, на якому легендарні дніпровські лоцмани проходили через дніпровські пороги.

Біля західного боку вокзалу, використовуючи існуючі пірси, можна створити музей маломірного флоту, причому “живого” флоту, де відвідувачі могли б взяти на прокат – прогулянку будь–який експонат і за допомогою інструктора вийти на хвилі Дніпра (річки). Гадаємо, що в теплу пору року район заводської набережної біля вокзалу не був, би таким малолюдним, ніж зараз.

Кам’янське

Рідному місту, найближчому сусіду Дніпра (міста) не пощастило. Так склалося, що від річкового вокзалу до Карнаухівки берег Дніпра (річки) – суцільна промислова зона. Автомобільний міст суттєво обмежив привокзальну площу і зорово “підім’яв” під себе будову річкового вокзалу. Людність мікрорайону Піски різко зменшилась, потік пасажирів до вокзалу і числених дебаркадерів залишився в минулому. Не у відвалах правда, а у парканах ледве жевріючих підприємств зайнята смуга берега від мостового переходу до селища ГЄС. Тому надію на відтворення музейного ретро–кутка річкового флоту можна покладати на лівобережжя. Є, хоч і без граніту і парапету з чавунного литва, пристойна набережна і практично необмежена акваторія біля неї.

Щодо ретротехніки в Кам’янському то слід зазначити, що і в нас є первістки музейної справи під відкритим небом – це і трамвай на постаменті біля депо (зупинка “Цемзавод”) і, перш за все, виставка металургійної техніки і транспорту біля музею металургійного комбінату. Є в нас і зброя – зовсім недоречний на старій площі міста літак і танк на лівому березі. Правда танк стоїть далеко не зовсім там, де стояли танки перед переправою в 1943 році, але його сьогоднішнє перебування гарантує йому збереженість від зазіхань вандалів.

Якими ж раритетами річкової техніки може здивувати туристів і городян над дніпрянське місто Кам’янське, яке на сто відсотків забов’язане своїм народженням великій річці. А ні чим, хоча біля міста і поза ним в лихі 90–і порізали на металобрухт кілька ретросуден, залишки яких де–інде виглядають з прибережного піску. Гірку посмішку викликають два експонати Кам’янського, що в якісь мрії нагадують про належність міста до центральної водної артерії України. Один з них, справжній якір річкового судна, можна побачити біля одного з офісів на проспекті Свободи, другий – маленький десантний човник солдата Вермахту знаходиться в музеї школи № 27 в Романковому (рис.18).

 

Рисунок 18 – Ліворуч стола десантний німецький човник часів другої світової війни [28]. 

Більше того. Два міста, що увійшли в історію під назвами Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ, “увічнили” на деякий час людей, чиї прізвища стали напівтопонімами. А от річку Дніпро, скелясті пороги і забори забули. Біля Кам’янської мерії на охайному газоні “гуляють” штучні тваринки. Дуже не завадило б встановити поруч з головною адмінбудовою уламок скелі з фрагментом козацького човна з цифрою 1750. Проблеми зі знайденням скелястого уламка не має, їх досить біля діючих та покинутих гранітних кар’єрів. Одне треба врахувати – уламок повинен бути “обточений” часом, а не перфоратором.

Де брати раритети

Де ж брати експонати для річкового музею або пам’ятника, присвяченому розквіту судноплавства на Дніпрі? Чи щось збереглося до нашого часу? На наше щастя збереглось, а те, що не збереглось без великих коштів можна відтворити, наприклад бакен 50–х років на плотику, або дебаркадер, або списане маломірне судно із загашників клубів юних моряків, тощо.

Слід пам’ятати, що плавзасоби, які використовуються в річпортах України, вийшли на рейд в минулому столітті і практично всі вже є живими експонатами або вцілілими пам’ятниками технічної культури минулого. Не різати на металобрухт, а зберігати окремі списані судна, які в брухті вартують копійки, а в збереженому вигляді неоціненні. Достатньо відмітити, що на 2010 рік на обліку в Україні перебувало 2064 річкових судна [29], причому 82 % були технічно застарілими [30] і 90 % пасажирських суден вже не відповідають міжнародним конвенціям щодо надійності та безпеки [29]. Але такі судна є перспективними музейними експонатами і для їх корисного перевтілення лише потрібні ініціатива та бажання. Якби розумна людина колись не обміняла металобрухт на пароплав “Н.В.Гоголь”, Росія не мала б сьогодні діючого пам’ятника культурної спадщини.

Висновки

З середини ХІХ століття по 60–ті роки ХХ-го головним видом самохідного річкового судноплавства були пароплави. Завдяки цим витворам людського розуму у будь-яких районах земної кулі створювалась індустріальна цивілізація. В розвинутих країнах віддають належне пароплавам, визнають їх пам’ятниками національного значення. В минулому Україна теж була пароплавною державою – проектувала, будувала і експлуатувала суда з паровими двигунами. Тому і нам слід робити кроки в напрямку збереження надбання минулих поколінь. Це стосується не тільки пароплавства, а всієї інфраструктури річкового транспорту, оскільки він має не тільки минуле, але й майбутнє.

Перелік посилань

1. Щевцова Е Титаник по–днепровски: на косе разобрали на металлолом затонувший пароход 19-го века/Новости Днепра – События. 2017. – 29 марта.
Режим доступу: https://dp.vgorode.ua/news/sobytyia/324836-tytanyk-po-dneprovsky-na-kose-razobraly-na-metallolom-zatonuvshyi-parokhod-19-ho-veka
2. Річковий транспорт на Дніпрі до створення Кам’янського водосховища в 1963-1964 роках. Пароплави. Частина 3.
Режим доступу: http://www.fotik.top/richkoviy-transport-na-dnipri-do-stvorennya-kam-yanskogo-vodoshovishha-v-1963-1964-rokah/
3. Казанцев Е.Н. Проект 737 среднематериальные грузопасажирские пароходы СССР середины ХХ века часть І фотоальбом. Уфа: издательство “Инфинити” 2012-237с.
Режим доступу: http://elib.tomsk.ru/purl/1-7003/
4. Фильм “Жестокий романс”: люди и пароходы, сыгравшие главные роли в картине.
Режим доступу: http://cruiseinform.ru/news/rechnye_kruizy/film_zhestokiy_romans/
5. В Тверской области из акватории реки убрали затопленный пароход “Достоевский”
Режим доступу: https://news.rambler.ru/other/40508006-v-tverskoy-oblasti-iz-akvatorii-reki-ubrali-zatoplennyy-parohod-dostoevskiy/
6.Последний из пароходов. На реке Лене собираются восстановить для круизов судно “Благовещенск”.Режим доступу: https://youtu.be/WXRBZQkpJk8

7. Колесный пароход «Спартак» у речного вокзала Саратова.
Режим доступу: http://www.etoretro.ru/pic173663.htm
8. Как умирают пароходы “Спартак – Ласточка” и “Булгария”.
Режим доступу: http://civility.ru/kak-umirayut-parohodyi-spartak-lastochka-i-bulgariya/
9. Заброшенный пароход “Радищев”
Режим доступу: https://monk.com.ua/2013/07/02/zabroshenny-parohod-radischev-20-foto/
10.PS Skipladner- Википедия
Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/PS_Skibladner
11.Дрезден: паровой флот Саксонии
Режим доступу: http://fotodorogi.ru/sights-of-europe/sights-of-germany/drezden-parovoy-flot-saksonii.html
12.Pillnits Der Elbe.
Режим доступу: https://www.google.com/imgres?imgurl=https%3A%2F%2Fc8.alamy.com%2Fcomp%2FBHT2BG%2Fpillnitz-an-der-elbe-schaufelraddampfer-dresden-sachsen-deutschland-BHT2BG.jpg&imgrefurl=https%3A%2F%2Fwww.alamy.com%2Fstock-photo%2Fpillnitz-der-elbe-schaufelraddampfer-dresden.html&
13 Швейцарский флот.
Режим доступу: https://www.yaplakal.com/forum2/topic194286.html
14.Колесный пароход “Швейцария” на 20 франках
Режим доступу: http://www.habarolog.ru/2018/05/31/kolesnyj-parohod/
15. Мухин С. Взрослые игрушки. Швейцарский музей транспорта в Люцерне.
Режим доступу: https://c-myxuh.livejournal.com/48543.html
16. Круизный речной пароход “American Queen”.
Режим доступу: http://korabley.net/news/kruiznii_rechnoi_parohod_american_queen/2009-02-22-173
17. Пароход “Ticonderoda” (штат Вермонт), США.
Режим доступу: http://clc.am/YTFLcA
18.Пароход “Клондайк – Юкон”.
Режим доступу: http://clc.am/0Z8vqQ
19. Пароход “Орша” – ровесник “Варяга”…”.
Режим доступу: https://vorshe.by/parohod-orsha-rovesnik-varyaga-i-avrory-okazyvaetsya-eshhe-sushhestvuet/
20.Н. В. Гоголь (пароход)- Википедия
Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D._%D0%92._%D0%93%D0%BE%D0%B3%
21. Госпитальное судно Пинской военной флотилии штабной корабль Днепровской военной флотилии «Каманин»
Режим доступу: http://razvedka-vmf.kiev.ua/articles/204-blank-62783813
22. Цюпа А.М. З історії розвитку транзитного пасажирського річкового флоту в Україні (1944-1960 рр.). Питання історії науки і техніки.- 2017 № 1, С.28-32.
23.Фото парохода “Некрасов” подписано боцманом 1976 года.
Режим доступу: https://auction.violity.com/74985539-foto-parohoda-nekrasov-podpisano-bocmanom-1976-goda
24. Теплоход “Богдан Хмельницкий”.
Режим доступу: https://the-city.kiev.ua/ru/article/teplokhod-bogdan-khmelnitskiy-55
25.Отель Богдан Хмельницкий.
Режим доступу: http://www.hotelskiev.com.ua/bogdan-xmelnickij
26. Цюпа А.М.Відновлення транзитного річкового флоту України з 1944 по 1958 р.р. (В експозиції державного політехнічного музею при НТУУ “КПІ”)/Питання історії науки і техніки. 2016. – № 3. С. 31-35.
27. Идеальный Днепропетровск.
Режим доступу: https://dp.vgorode.ua/news/transport_y_ynfrastruktura/234139-ydealnyi-dnepropetrovsk-yly-chto-nuzhno-sdelat-chtoby-horod-stal-luchshe
28. https://gorod.dp. ua Краєзнавці мандрували Романковим 26.07.2017
29.Борисенко П. Сучасний стан та перспективи розвитку пасажирського річкового флоту України.
Режим доступу: D Journal SHID\Num за 2012/3
30.Новини економіки –За період незалежності України ії річковий торговельний флот скоротився майже на 80 %
Режим доступу: https://dt.ua/ECONOMICS/za-period-nezalezhnosti-ukrayini-yiyi-richkoviy-torgovelniy-flot-skorotivsya-mayzhe-na-80-deputat-233088_.html

Г.Ю.Крячко, А.І.Кобзева.