ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. 1906

 

18 липня 1955 року 17-річний випускник ремісничого училища №1 Дніпродзержинська (зараз Кам`янське) Саша Трескунов отримав документ про закінчення із записом про набуту професію – токар з металу на універсальних роботах. Через кілька днів у житті Олександра сталася ще одна важлива подія – він влився до лав працівників тодішнього ДГЗ (Дніпровського державного заводу), про що в новій трудовій книжці хлопця з’явився перший запис: “Прийнятий у цех ремонту прокатних станів (ЦРПС) на посаду токаря”. Поруч були добрі наставники, колеги по роботі, з якими юнак одразу порозумівся, що називається, спрацювався. У жовтні 1957-го був призваний до лав Радянської Армії – спочатку навчання в Казахстані, потім служив в Астрахані механіком на військовому аеродромі. За роки служби батьки отримали не один лист подяки від командування за відмінне виховання сина. А після демобілізації повернувся на своє робоче місце у ЦРПС. Йшов час. Без відриву від виробництва отримав диплом інженера-механіка, став майстром механічної майстерні у тому самому цеху (пізніше цех перейменували на ЦРПО – цех ремонта прокатного обладнання). На верхньому фото з архіву сімї О.Б.Трескунова: сидять – Ольга Шерстюк, Олександр Борисович Трескунов, …, Людмила Лавренчук. Стоять – Алла Шкіль, Мороховський, Тетяна Губа, Войцеховський, …

 

Алла Каменщикова працювала токарем в ЦРПО в 50-60-х роках. Учасниці ансамбля “Дніпро” Алла Каменщикова,  Галина Доброгорська, …

 

 

Газета “Дзержинець” 18 травня 1986 рік.

 

 

Микола Сергійович Коломоєць (на фото праворуч) працював в 70-80-х роках в ЦРПО електриком. Пізніше був призначений заступником начальника цеху. 10.09.2016.

 

 

Ігор Коновалов в 80-х роках працював на монтажній ділянці ЦРПО газорізальником. Фото 2019 року.

Текст Віктора КУЛЕНКА.