ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. № 2268

 

Пам`ятний камінь з зображенням відомого поета, фольклориста, етнографа Івана Манжури, який обійшов пішки всі села, хутори та міста південної України, збираючи перли українського фольклору, і став найбагатшим збирачем усної народної творчості. Село  Рубанівське Васильківського району Дніпропетровської області.  Сфотографовано під час перебування на святкуванні 160-річчя І.І.Манжури. 06.11.2011. Верхнє фото.

 

 

Екскурсанти із Дніпродзержинська (нині Кам`янське) на святкуванні 160-річчя І.І.Манжури в Рубанівському. 06.11.2011.

 

Свято-Покровський храм (на фото) – чинна мурована церква у селі Рубанівське. Наприкінці XIX сторіччя родова дворянка, вдова надвірного радника Катерина Павлівна Василенко збудувала в своєму маєтку Свято-Покровську “Червону Церкву”, згідно з місцевою легендою, на згадку про сина-декабриста. У 1904 році Катерина Павлівна була пострижена в черниці з ім’ям Єлизавета, а в 1907 році зведена в сан ігумені. Після смерті її було поховано в жіночому Свято-Знаменському монастирі, який вона також заснувала наприкінці XIX сторіччя. Незабаром, після революції 1917 року, монастир закрили, черниць розігнали, а багатьох і замордували, труну з останками ігумені Єлизавети викинули на смітник. Місцеві жителі перенесли останки ігумені до Свято-Покровської Церкви. У 1918 році, під час правлення літургії, до церкви увірвалися більшовики, схопили отця Олександра і, вимагаючи віддати цінності, виволокли його на церковний ґанок. За відмову виконати їхні вимоги, замордували його: викололи очі і, зробивши з нього живу мішень, розстріляли й кинули до криниці. Віруючі таємно дістали тіло з криниці й поховали біля вівтарної стіни храму, зрівнявши могилу з землею, для того щоб сховати її. У 1960-і роки XX століття храм був закритий і частково зруйнований. У 1991 році на прохання жителів сіла Рубанівське з благословення Єпископа Гліба храм був відкритий і зареєстрована церковна община. Дах і куполи що були зруйновані, повністю перероблені бригадою робітників з міста Павлограду. Під час ремонту знайшли поховання ієрея Олександра. Останки й облачення залишились частково не зотлілими, їх переклали до труни й перенесли до храму. 7 вересня 2001 року було прийнято рішення про створення створити на території Свято-Покровського храму історико-культурного заповідника. У постійне користування православній общині була передана земельна ділянка площею більше 27 гектарів. 30 грудня 2018 року громада Покрови Пресвятої Богородиці ухвалила рішення про перехід під юрисдикцію новоствореної ПЦУ. Біля храму збереглися поховання священиків і засновника села — козака Прокопа Рубана. Дані взяті з Вікіпедії. 06.11.2011.

 

Леся Степовичка читає вірші на святкуванні 160-річчя І.І.Манжури в Рубанівському. 06.11.2011.

 

Стела-камінь в селі Рубанівське встановлена на згадку про подорож Т.Г.Шевченка в цих краях. На дошці написано: “В 1843 році, подорожуючи Україною, Тарас Григорович Шевченко гостював у нащадків козака Рубана в селі Рубанівському”. 06.11.2011.

Текст Віктора КУЛЕНКА.