Історія

ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. № 2248

Історія будівництва Середньодніпровської ГЕС розпочалася далекого 1955 року. Із семи запропонованих варіантів будівництва станції співробітниками проектного інституту Укргідропроекту було схвалено так званий «Романківський» варіант, названий на честь селища Романкове. Він був зручним через наявність широкого скельного майданчика, що залягає на невеликій глибині, та наявністю в близькому розташуванні потужних промислових підприємств, здатних виконати замовлення гідробудівників. Верхнє фото.

 

Розташування створу визначалося необхідністю уникнути, з одного боку, затоплення металургійного заводу та інших великих підприємств м. Кам’янське, з другого – зменшенням витрат напору з просування зі створом вгору за течією. Доцільність гідроелектростанції в районі селища Романкове неодноразово підтверджувалася проектними напрацюваннями. Будівництво ГЕС розпочалося у липні 1956 року. Його початковим етапом стала розробка м’яких ґрунтів котловану, яку розпочали у жовтні. Після осушення котловану проводилися вибухо-бурові роботи, а через 16 місяців почалося укладання бетону. Транспортування бетону здійснювалося вантажівками, а укладання в блоки бетонування – портально-стріловими та гусеничними кранами. Під час будівництва спеціалізована комісія постійно проводила контроль за якістю бетону. Було виконано понад 10 тисяч вимірів міцності бетону методом ультразвукового контролю.  10 жовтня 1962 року розпочалося наповнення котловану. До моменту повного затоплення котловану 19 листопада 1962 року було завершено всі роботи з бетонування підводної частини будівлі та водозливної греблі, фіналізовано будівельно-монтажні роботи з будівництва шлюзу. Наповнення водойми до проміжної позначки 55 м забезпечило тимчасове судноплавство через шлюз та початок навігації.

 

Газета “Дзержинець” 19 січня 1956 рік.

 

Екскурсія школярів на будівництво ГЕС. Фото Геннадія Бикова.

 

На будівництві Дніпродзержинської ГЕС. Зліва направо: В.В.Щербицький, Л.І.Брежнєв (третій ліворуч), В.З.Бурцев, В.Ф.Добрик.

 

Текст Віктора КУЛЕНКА.