ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. № 1752
24 квітня Заслужений журналіст України Володимир Костянтинович Базарянінов святкує своє 86-річчя.
Повоєнне дитинство Володі і його товаришів по навчанню в школі №19 було холодним і голодним. “Коричневий пряник і склянка чаю на шкільний сніданок тільки притупляли почуття голоду, але не тамували його, – згадує в своїй книзі “Суто чоловіча школа” В.К.Базарянінов. – Після закінчення школи ми розлетілися хто куди: в інститути, на заводи і фабрики. Я вибрав Дніпропетровський медичний. Мати і сестра ніби схвалювали мій вибір. Але в їх очах стояло німе запитання: “А на що ти будеш жити?”. Дійсно, стипендія в медичному була мізерна. Її навіть на харчування не вистачало. А ще треба платити за проїзд, проживання”. Володимир прийняв вольове рішення стати студентом гірничого технікуму. “У гірничому мене прийняли з розпростертими обіймами, – продовжує розповідати В.Базарянінов. – Навчався на відмінно, був сталінським стипендіантом. За старою звичкою організував в технікумі групу акробатів: Анатолій Грицук (нижній), Казбек Бугулов (середній) і я (верхній). Наші виступи у багатьох містах України зустрічали на біс. А ще разом з нами на сцену з піснями виходив молодий Йосип Кобзон, теж учень гірничого технікуму. У темно-синій футболці і спортивних штанях, він мало був схожий на майбутню знаменитість. А запам`ятався тим, що постійно просив в борг дрібну монету на пиріжки. Доводилося ділитися”. На верхньому фото: Володимир Базарянінов випускник школи № 19.
У 1958 році В.Базарянінов був прийнятий на роботу літературним прцівником в міску газету Дзержинець”. “Завідуючим відділом тоді був досвідчений і грамотний Михайло Аронський, – пише в книзі “Суто чоловіча школа” В.К.Базарянінов. – Спуску він мені не давав. За що я йому вдячний. Але мені не подобалося те, як він безжально правив мої літературні матеріали. І часто без жодних на те підстав. Якось я готував матеріал про соціалістичне змагання і цитату Леніна про це розлапкував. Завідувач відділом не помітиив, чия це цитата і вніс в неї нескінченну кількість поправок. Вийшов скандал, заввідділом винесли догану по партійній лінії. Але більше він мене не правив”. На фото: “Перша перемога і перший приз завідувачу відділу В.Базарянінову за успішну роботу в газеті “Дзержинець”. Кубок вручає заступник головного редактора М.Аронський”.
У 1978 році В.К.Базарянінов був запрошений на посаду редактора газети “Знамя Дзержинки” Дніпровського меткомбінату. “Один з керівників, представляючи мене колективу редакції сказав, що на комбінаті успішно працювали мій батько, моя мати і сестра, і що він упевнений, що і я принесу підприємству велику користь, – говорить Володимир Костянтинович. – Не думав і не гадав, що так надовго затримаюся в “Знамя Дзержинки”. “Зоря” направила мене сюди допомогти редакції багатотиражки з випуском святкового номера. Справою це було відповідальною, оскільки “цвяхом” випуску був матеріал про Л.І.Брежнєва, надрукований ще до війни. Було рішення зробити ретроспекцію замітки в святковий номер. Думав, здам цей випуск і повернуся до колишньої роботи. Ще думав – обласний журналіст , а тут якась багатотиражка. Потім вже в процесі роботи переконався, як я помилявся. Саме тут, поруч з робочою людиною формувався мій новий грунтовний погляд на життя і його реалії, розуміння справжнього товариства і справжньої справи. Все чисто, все відкрито і правдиво. І ось, коли я попрацював, коли зустрівся з трудовим колективом, з активом комбінату, то зрозумів, що мені потрібно набратися життєвого, журналістського досвіду. І залишитися. Ось таким чином я і затримався в газеті всього-навсього на 25 років”. На фото: головний редактор “Знамя Дзержинки” Володимир Костянтинович Базарянінов оголошує тост на ювілеї газети.
Аксакали журналістики Володимир Костянтинович Базарянінов і Анатолій Петрович Литвин на звітно-виборчих зборах Кам`янської журналістської організації. 20.12.2016.