Перейти до вмісту
Днями на “блошиному” ринку знайшов домашній архів колишнього старшого інженера Дніпродзержинської ДРЕС, Почесного енергетика України Віктора Георгійовича Гаврюкіна, який нещодавно в 93-річному віці пішов з життя. Я купив два товстезних альбома (337 фотографій), 16 грамот та інші документи його, дружини Валентини Євдокимівни, яка працювала вчителькою у ВСШ № 1, а також її батька Євдокима Олександровича Філіпського, що трудився в пожежній частині № 9. На верхньому фото старший інженер ДРЕС В.Г.Гаврюкін. 1970-і роки.
“Народився Віктор Гаврюкін 21 січня 1928 року у російському селі Ліпухіно Тумського району Рязанської області. Батьки працювали в колгоспі “Селянка”, тяжкою працею заробляючи трудодні. Доводилося дуже скрутно, адже в родині було шестеро дітей: два хлопці і чотири дівчини. Всі змалку допомагали дорослим обробляти присадибну ділянку, з якої годувалася вся велика родина.
Віктору було 13 років, коли розпочалася Велика Вітчизняна війна. Працював нарівні з дорослими – копав окопи, носив воду, возив продукти для радянських солдат. А коли батько пішов на фронт – взагалі залишився главою сім`ї.
По війні родині Гаврюкіних нарешті всміхнулася доля: батько повернувся додому живим і неушкодженим. Але оскільки вже не мав такого міцного здоров`я, Георгій Андрійович мушений був шукати новий вид діяльності. Від природи він мав непогані здібності до шевської справи, а на шиття в ті важкі роки був великий попит. Вже у 1946 році батька призначили завідувачем ательє, тоді ж і сім`ю він перевіз ближче до нового місця роботи.
Сина ж над усе вабила техніка, і після школи він вступив до енергетичного технікуму підмосковного міста Шатура, відомого своїми енергетичними традиціями. Саме в цьому місті за ленінським планом ГОЕРЛО була побудована перша електростанція в Радянській Росії.
Після закінчення навчання у серпні 1949 року Віктор отримав направлення на Дніпродзержинську ДРЕС. На його очах завершувалися роботи з повоєнної відбудови пошкоджених цехів, монтаж агрегатів №№ 5 і 6. Після введення їх в експлуатацію потужність станції підвищилась до 200 мВт, – згадує Віктор Георгієвич.
Маючи диплом дублера начальника зміни, В.Гаврюкін пройшо усіма щаблями професійного зростання – машиніст турбін, старший машиніст, начальник зміни. В кінці 1960-х очолював профспілкову організацію, потім працював на інших відповідаьних посадах: старший інженер, інженер з охорони праці” (із книги Наталії Буланової “Енергія тепла і світла”). На фото: Віктору Гаврюкіну 24 роки (21.01.1952).
Портрет В.Г.Гаврюкіна з Книги пошани ДРЕС. 16.11.1964.
З серпня 1964 року по грудень 1969 року В.Г.Гаврюкін працював головою профспілкового комітету Дніпродзержинської ДРЕС. Упродовж 1965-1966 років 14 в`єтнамських студентів проходили практику на ДРЕС, де були розподілені по цехах, відповідно до профілю професії. Поселили їх у будинку для приїжджиї у містечку ДДРЕС. У 1966 році стажери відїжджали на інші підприємства країни (Запоріжжя, Харків, Ленінград і т.д.). В`єтнамських практикантів урочисто проводжали всією станцією, вручили грамоти і іменні годинники кожному. На фото: голова профспілки В.Г.Гаврюкін (в першому ряді третій праворуч) серед в`єтнамських студентів-практикантів. 1966.
Почесна грамота президіуму Дніпропетровського обкому профспілки робітників електростанцій і електротехнічної промисловості, якою В.Г.Гаврюкіна нагороджено за активну діяльність в профспілковій роботі в зв`язку з 50-річчям Радянської влади. 24.10.1967.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
