ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. 1322

Після відновлення роботи Дніпровського металургійного заводу в 1925 році, адміністрація виділяла ділянки для індивідуального будівництва, і завод давав забудовникам доменний гранульований шлак. Ось з нього методом засипання шлаковапняного розчину в опалубку і побудовано більшість будинків 20-х і 30-х років в нашому місті. Теплі і недорогі споруди, криті етернітом – невеликими шиферними плитками. “Такий будинок під № 35 побудував і мій дід Усенко Д.П., взявши позику в держбанку, – розповідає краєзнавець І.В.Подзерко в своїй книзі “Моє місто”. – Цікаво, що на банківському векселі, який мені довелося бачити, був поручительський підпис молодого співробітника діда – Куценко А.Д. Так, того самого Аркадія Давидовича Куценко, фронтовика, відомого в місті вченого-металурга і громадського працівника, під керівництвом якого в 1950-х роках довелося працювати і мені! Дід цей вексель відпрацьовував, граючи тапером в кінотеатрах. Будинок виявився настільки хорошим, що в ньому після звільнення міста від фашистів квартирував командувач авіасполученням Герой Радянського Союзу генерал Толстіков”. На верхньому фото: І.В.Подзерко біля будинку, побудованого його дідом на вулиці Провідний (потім Червоноармійській, а нині Сокола). 11.03.2010.

 

Невеликий акуратний будинок № 36 належав Бойдеру, який до війни працював модельником в фасоноливарному цеху. “У місті він був відомий як піаніст-тапер, “озвучувавший” тоді ще німі фільми в кінотеатрах “Змичка” (“Слава”) і “Пролетарій” (“Родина” (рос.), а з ним на пару грав мій дід Данило на кларнеті. У післявоєнні роки, коли фільми вже були озвучені, Бойдер перед сеансами грав у фойє. Дружина Бойдера також була досить відомою особою в місті – завідувала центральної аптекою № 1. На цьому місці тепер знаходиться медсанчастина ДМК”, – пише І.В.Подзерко. Фото 11.03.2010.

 

У книзі “Моє місто” І.В.Подзерко згадує про сім’ю металургів Прокопенко, що проживала в двоповерховому будинку № 12: “Василь Юхимович був інженером-прокатником, у свій час мені довелося працювати під його керівництвом, а його дружину Олену Миколаївну – зі знаменитого на Дзержинці роду Романових, – знали всі заводчани. Довгий час вона була беззмінним секретарем у директорів заводу Фоменко М.М., Орєшкіна Г.Г. і Філонова І.Г.”. Фото 01.05.2015.

 

На розі вулиць Сокола і Пушкінської стоїть старовинний двоповерховий кам’яний особняк (№ 24). Його спроектував і побудував для себе в ті далекі роки начальник ремонтно-будівельного цеху, автор пам’ятника Прометею Олексій Якович Сокол. Фото Т.І.Герасюти. 16.08.2020.

 

Вулиця Сокола на перетині з вулицею Манаєнкова. Праворуч паркан розрахункового відділку Кам`янскої “Тепломережі”. 14.06.2018.

Текст Віктора КУЛЕНКА.