Перейти до вмісту
Вид на Кам`янську державну районну електростанцію (ДРЕС). 1934. Верхнє фото.
На будівництві Кам`янської районної електростанції працювала, в основному, молодь. Умови життя будівельників були тяжкими: на перших порах жити доводилось к землянках, виритих навколо будівельного майланчика. Потім зявилися перші бараки, збудовані з жовтого шлаку – відходів доменного виробництва Дніпровського заводу. Згодом виросло невелике містечко з 17 бараків, в яких розмістилися контора, їдальня, клуб, гуртожиток для самотніх робітників. В інших – мешкали сімейні. Таке житло важко було назвати комфортним: покрівля протікала під час дощу, через грунтові води під підлогою місяцями не просихало. Не вистачало необхідного: одягу, взуття, матраців, постільної білизни, посуду. Часто на один барак припадав лише один чайник. За водою, яка навіть не хлорувалася, вишикувалися довжелезні черги. Лиш в 1932 році на “Енергобуді” відкрилася крамниця, в якій робітники могли купувати харчі. На фото житлові бараки з червоним кутком біля Кам`янської РЕС. 1932. З книги Н.Буланової “Енергія тепла і світла”.
Серед усіх керівників, котрі у різні роки очолювали ТЕЦ, Іларіон Павлович Степаненко є рекордсменом за тривалістю перебування на посаді директора. Майже три десятиріччя припадає на “епоху Степаненка”. Розпочавши свою діяльність з посади майстра управління капітального будівництва Дніпродзержинської ДРЕС, Іларіон Степаненко вже через три роки, у грудні 1962 року стає начальником паливно транспортного цеху (ПТЦ).На цій відповідальній посаді він відпрацював більше десяти років. У веренсні 1973 р. Іларіона Павловича призначають на посаду директора, яку він обіймав до 2001 р. На фото Б.А.Пахолько і І.П.Степаненко.
Кабінет начальника ПТЦ. 1960-і роки.
14 в`єтнамських студентів, які упродовж 1965-1966 рр. проходили практику на ДДРЕС, були розподілені по цехах, відповідно до профілю профеесії. Спілкуватися доводилося через перекладача. З книги Н.Буланової “Енергія тепла і світла”.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
