Перейти до вмісту
Дискоболка Людмила Пентякова готується до виконання кидка. Легкоатлетичні змагання, приурочені віідкриттю Палацу спорту “Прометей”. 29.08.1959. Верхнє фото.
Людмила Василівна Пентякова-Несіна більше десяти років була беззмінно керувала легкоатлетичною школою, яка готувала рекордсменів та чемпіонів області, України, СРСР по лінії добровільного спортивного товариства “Металург”. З її допомогою команда легкоатлетів Дзержинки багаторазово вигравала перехідні призи Укрради ДСТ “Металург”, також виграла Всесоюзний приз ДСТ “Металург”, і цим прославляла наше місто та завод на багатьох спортивних аренах країни. Диск та ядро Людмили летіли далі за всіх із рекордними показниками.
Лариса Крамаренко у середині 50-х років показувала досить високі результати на спринтерських дистанціях. На той час в Україні на слуху були імена Людмили Лисенко, Віри Крепкіної, Людмили Откаленко. Легкоатлетів тоді обожнювали, як зараз відомих футболістів. Її прізвище також дуже добре вже знали на Дніпропетровщині. “Діти бігали за мною і із захопленням кричали:” Крамаренко пішла! Крамаренко пішла!”, – зніяковіло розповідає Лариса Крамаренко. – Я тоді разів сім пробігала стометрівку за 11,9 сек і 12,0 сек. Але щоб виконати норматив майстра спорту треба було показати результат 11,7 сек. У лютому 1958 року мені надійшов лист зі Спорткомітету УРСР, в якому повідомлялося, що я введена до складу збірної України для участі в Спартакіаді народів СРСР 1959. І як завдання мені поставили за мету показати результати в бігу на 100 метрів – 11,8 сек і на 200 м – 24,8 сек.. Пізніше приходив і лист зі Спорткомітету СРСР, де говорилося, що якщо я показуватиму результати ще вище, то потраплю до олімпійської збірної СРСР, тому я мала шанс поїхати виступати на Олімпіаді в Римі, але, на жаль, моя спортивна кар’єра вже завершувалася. Через дуже часті змагання з’явилася перевтома”.
Легкоатлети СК “Прометей” Володимир Шинкаревський і Володимир Маєвський. Фото з архіву Віктора Тонконога. 1980-і роки.
В 1966 році десятиборець Віктор Мороз став чемпіоном центральної ради профспілки, залишивши позаду себе чимало досвідчених легкоатлетів.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
