Перейти до вмісту
На правому передпліччі у колишнього баскетболіста клубу “ДніпроАЗОТ” Юрія Торопа красується тату. “Не знаю що він означає, але мені сподобався візерунок. І тому в 2002 році в Сумах я попрохав знайомого, щоб він наніс цей малюнок на плече”, – пояснював в 2007 році Юрій Тороп. Верхнє фото.
Тату на руку Юлії Нікуляк, тренера бійцівського клубу “ZIKO”, наприкінці лютого 2015 року наніс майстер Євген Матвієнко. Про символи тату пояснює Юлія: “Вовк – сильний, хоробрий, розумний, стрімкий звір, тому ставилися до нього завжди з повагою. Вовк дуже відданий та вірний. Він вірний вовчиці, своїй зграї, і самотнім стає найчастіше після втрати сім’ї. Сам собою символ “ловець снів” є знаменитим талісманом і сильним індіанським оберегом”.
На правому передпліччі у тренера тхеквондо ДЮСШ № 3 Євгена Свіжевського зображений богатир, який перемагає міфічного Аспіда. “Аспід нагадує і Змія Горинича, і василіска – жахливого змія, що вбиває одним поглядом, і Єхидну – діву змієголову, яка, за античним переказом, народила від Геракла Артоксая, Ліпоксая і Колоксая трьох родоначальників скіфських племен. А отже, частково і прапредків слов’ян. Символізує інь та янь, бойові мистецтва, перемогу добра на злом. Зробив татуювання у 2011 році мій колишній учень Вадим Дроздов”, – розповідає Є.Свіжевський.
Татуювання у вигляді складених рук, чемпіону України з семиборства Руслану Малогловцю зробив майстер Євген Матвієнко у 2012 році. “Руки складають у молитві. А молитва – це спосіб спілкування між Богом та людиною. Під час молитви людина звертається до Бога, просить її про допомогу, про здоров’я своїх близьких та друзів”, – пояснює Руслан Малогловець.
У 2020 році тату у вигляді волейбольного м’яча, всередині якого корейською мовою написано “волейбол”, зробила Катерина Дудник, гравчиня Кам`янського волейбольного “Прометея”. “Це своєрідний стимул досягти своєї мети – хоча б сезон відіграти в чемпіонаті Південної Кореї. Я вже давно хотіла його набити, проте не знала, яку саме модель м’яча обрати. Зрештою зупинилася на класиці”, – говорить К.Дудник.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
