Перейти до вмісту
“Коли не стало Олексія Баркалова було ухвалено рішення, що найкращою пам’яттю про Степановича буде турнір його імені”, – каже вдова дворазового олімпійського чемпіона з водного поло Людмила Валіївна Баркалова. Змагання проводяться із 2005 року.
У басейні “МіКомп” у 2010 році можна було почути не лише українську мову, а й грузинську, польську та турецьку. У цьому немає нічого дивного, адже з 31 січня до 2 лютого там проходив шостий міжнародний турнір з водного поло, присвячений пам’яті О.С.Баркалова, в якому брали участь команди з цих країн. Перемогу отримала команда Туреччини.
Під час прес-конференція для представників ЗМІ основну масу питань було адресовано Людмилі Баркаловій. Міський голова Ярослав Корчевський висловив ініціативу відкриття в музеї історії Дніпродзержинська експозиції, в якій розповідатиметься про події шостого турніру пам’яті Олексія Баркалова, а у глобальному масштабі появи музею історії розвитку міського спорту. Олімпійський чемпіон із плавання Сергій Фесенко, який був у ролі перекладача для офіційного представника Європейської федерації водних видів спорту (ЛЕН) хорвата Якова Матошевича, з гумором запропонував голові оргкомітету, віце-президенту компанії “МіКомп” Юрію Колеснику поїхати у відрядження до Сполучених Штатів, щоб подивитися яку там створено Залу слави спортсменів з водних видів спорту, а потім у Дніпродзержинську втілити це у життя. На фото: Я.Корчевський, Л.Баркалова, Я.Матошевич, С.Фесенко. 31.01.2010.
У басейні “МіКомп” пройшов ватерпольний марафон. Вісім днів тривав чемпіонат Європи з водного поло серед дівчат не старших 1993 р.н. П’ятнадцять збірних претендували на звання найсильнішої команди Старого Світу. На фото: Бронзові нагороди дісталися збірній Угорщини, яка у завзятій боротьбі переграла своїх опоненток з Італії з рахунком 11:8. 01.08.2010.
Вболівальники збірної Великобританії, які прилетіли підтримати ватерпольну команду, виявилися на противагу буйним англійським футбольним фанам настільки скромними, що посоромилися дати інтерв’ю представникам ЗМІ. 2010.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
