СПОРТ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА-КАМ`ЯНСЬКОГО В ФОТОГРАФІЯХ. № 1343

 

Фігуристка Ірина Іванова (Василина) свого часу навчалася разом з Оленою Водорєзовою – першою в радянській історії призершою чемпіонатів світу і Європи в жіночому одиночному катанні. Ірина працювала в Українському балеті на льоду. 1970-і роки. Верхнє фото.

 

Вигравши через два роки вдруге чемпіонат України, пара Філоненко-Марченко поїхала в 1998 році на зимові Олімпійські ігри в японське місто Нагано. “Олімпіада залишається назавжди в пам’яті і в серці кожного, хто там побував !, – жваво говорить Ігор Марченко. – Особливо у тих, хто бачить спортивну кухню з всередині. Така велика кількість людей, готових чесно боротися за перемогу, боротися до кінця – це вражає! Дух олімпійця це назавжди! Планувалося, що ми на Олімпіаді повинні увійти в десятку”. Але 11 місце, яке вони зайняли, фігуристи порахували невдачею.

 

Грамота, якою нагороджена Тетяна Бабенко за третє місце по програмі першого спортивного розряду в турнірі на приз Запоріжського обкому ЛКСМ України з фігурного катання на ковзанах. 01.03.1990.

 

Каток на площі Калнишевського. 18.12.2018.

 

“У 12 років однокласник, Слава Каменський, дізнався, що в Сокольниках є школа фігурного катання, і запропонував мені поїхати на проходження набору в цю школу, – розповідає тренер з фігурного катання на ковзанах Володимир Ілліч Домрачев. – Після ряду тестів нас обох взяли в групу майстри спорту – Подкопаєва Бориса Миколайовича, потім в групу заслуженого тренера СРСР Васильєвої Олени Володимирівни. Це було в 1954 році. А в 1957 році нашу школу перевели в Лужники. А до цього я три рази в тиждень їздив в метро по “Утьосовськиому” маршруту “від Сокільників до Парку на метро”, тоді – практично через всю Москву. У нашій групі я не був найсильнішим. Зі мною поруч виросли такі видатні спортсмени як олімпійський чемпіон Олександр Горшков і призер чемпіонатів світу Олександр Горелик, Андрій і Людмила Олехови, соліст Київського балету на льоду Іван Крючков. Стрибав я не сильно, але моєю “коронкою” було обертання дзигою, де я міг встояти більше 25 обертів. У 1957 році я переніс складну операцію гнійного апендициту, виживши після клінічної смерті, після чого була перерва на півроку. Брав участь на першостях Москви в 1958-59 роках і першості “Локомотива”, входив в десятку при 20 -25 учасниках. Виконав перший спортивний розряд. Після цього пробував себе в парному катанні з різними партнерками. Але в 1960 році на тренуванні ковзаном отримав травму литкового м’яза, і припинив активні заняття”. На фото: В.І.Домрачев не втратив майстерність до цих пір. 28.02.2021.

Текст Віктора КУЛЕНКА.