Перейти до вмісту
Майбутній тренер ДЮСШ № 3 Дмитро Задорожний в дитинстві був спокійним хлопчиком. Напевно через це і вибрав шахи, з якими його познайомив років в шість дідусь, Віталій Павлович Жадан. 1988. Верхнє фото.
У найперших шахових турнірах “Снігової королеви” спонсори нагороджували призерів дуже дорогими подарунками. “Пригадую, як я одного разу виграв дуже шикароний на ті часи приз – CD МР3-плейер, – згадує Д.Задорожний. – У школі я був тоді найкрутішим. Плеєр досі у мене працює. Але від цього подарунка залишилися на все життя і гіркі спогади. Справа в тому, що я і мій колега по команді Вадим Євсевич набрали однакову кількість очок. А так як шахістам з однієї команди не можна між собою грати, суддя турніру оголосив спонсорам, що переміг Євсевич, у якого вище коефіцієнт. Спонсорів здивувало таке рішення, і вони запропонували провести між нами бліц-турнір. Перед вирішальним поєдинком до мене підійшов дуже шанований мною чоловік і на вухо прошепотів, що я повинен програти. Я запитав свого дідуся, що мені робити. Той відповів, що раз сказали, значить, так треба. Після несправедливої поразки був дуже засмучений. Тоді я просто не міг зрозуміти, як така шанована в шахових колах міста людина могла сказати, щоб я програв”. На фото грамота, якою нагороджений Д.Задорожний за перше місце в турнірі “Снігова королева”. 2005.
Долучившись в дошкільному віці до шахів, Дмитро Задорожний протягом періоду навчання в СШ № 43 паралельно перепробував дуже багато інших видів спорту. “Ще в першому класі я почав грати в футбол, – згадує він. – Після другого класу це захоплення згасло. А так як мама, Ірина Анатоліївна, працювала медсестрою в басейні СШ № 15, я вирішив долучитися до плавання. Крім цього там був ще і настільний теніс. я займався і тим і іншим. У мене все виходило, було дуже цікаво виступати на змаганнях. Але через якийсь час я зрозумів, що це не моє. Кинув, і пішов займатися баскетболом в СШ № 25. Набридло і там. Я ніяк не міг зрозуміти, що ж мені цікаво. Спробував займатися тхеквондо в СШ № 43. Але після трьох років занять, повернувся до футболу. З тих пір футбол і шахи зі мною постійно. Під час навчання у фізкультурному коледжі грав у футбольній команді в першості міста. Шкодую, що не довелось повчитися у Володимира Івановича Деруна, який в той час тренував “Сталь”. я чув про нього багато дуже хороших відгуків. Але Володимир Іванович прийшов в коледж, коли я вже випускався. Після ДКФВ, я продовжив навчання в Дніпропетровському фізкультурному інституті, де грав на першість міста в команді “Штурм”. Після повернення в Дніпродзержинськ працював викладачем фізвиховання у енергетичному технікумі. У нас там теж була своя футбольна команда, яку я тренував. Так що довелося спробував себе і в ролі вчителя, і в ролі тренера”. На фото команда “Варан” – переможець першого кубка міста з пляжного футболу. У верхньому ряді Дмитро Задорожний (четвертий ліворуч). 09.08.2012.
В XIV турнірі “Снігова королева” третє місце посіла команда ліцея № 2 в складі Віра Попруга, Поліна Геращенко, Єлизавета Кучеренко, Данило Курись. Нагороди вручають судді змагань Дмитро Кир`янов і Дмитро Задорожний. 04.01.2014.
Тренер ДЮСШ № 3 Дмитро Задорожний і його вихованці. 2018.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
