СПОРТ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА-КАМ`ЯНСЬКОГО В ФОТОГРАФІЯХ. № 1036
Зростом вона не вийшла – маленька. Коли до школи пішла, на уроці фізкультури останньою в строю стояла. Але в сприності, сміливості, жвавості їй поступалися всі дівчата і навіть хлопчаки. Якось другокласників вивели на невеликий шкільний стадіон. Тут якраз проводили змагання з легкої атлетики для восьмикласників, яким треба було пробігти триста метрів. Якже здивувався вчитель фізкультури А.Ф.Набоков, коли маленька дівчинка, приладнавшись до учасниць забігу, перегнала їх і спокійно пішла до свого класу. Невдовзі у секції легкої атлетики СШ № 8 з`явилася новенька – Рая Махова, яка дуже любила бігати, а ще – виконувати вільні легкоатлетичні вправи.
У 1974 році Рая стала студенткою механіко-машинобудівного факультету Дніпропетровського гірничого інституту. Тоді ж почала тренуватись у Віталія Семеновича Сорочана, палкого прихильника київської школи спринтерського бігу. Він одразу ж почав ламати вироблену нею техніку, придумував десятки разноманітних вправ. І вже наступного року Махова виконує кандидатський норматив. Але на цьому й зупинилась. Прогресу не було, переслідували травми, які надовго виводили її з тренувань і турнірних поєдинків. Подейкували навіть, що Рая на бігову доріжку вже не появиться.
А що ж вона?
Поїхали в село до бабусі. Намагалась забути про все, але не могла. І коли у вересні 1976-го пройшла на тренування, то нагадувалане колишню сильну легкоатлетку, а новачка. Почали, як кажуть люди, з нуля. А на змаганнях на кубок області Махова виконала норматив майстра. Потім протягом року ще 12 разів повторювала досягнуте ще 12 разів повторювала досягнуте, стала володаркою Кубка України, чемпіонкою республіки і центральної ради ДСТ “Буревісник”.
Свого часу старший брат Сергія Чемериса ходив в ДЮСШ “Прометей”, де займався у тренера Віктора Сидоровича Андросовича. “Він мені часто розповідав як вони там стрибають, бігають, штовхають ядро, – згадує С.Чемерис. – Мене спочатку це не цікавило. Але одного разу я напросився піти подивитися своїми очима як це відбувається. Благо, що ми живемо недалеко від стадіону “Перемога”, на вулиці Колеусівській. Те що я побачив на власні очі, залишило яскравий слід в моїй пам’яті. І я відразу ж загорівся ідеєю стати багатоборцем. Так 10 років тому почалася моя легкоатлетична кар’єра. Брат отримавши звання кандидата в майстри спорту залишив легку атлетику, а я до сих пір бігаю, метаю, стрибаю. В минулому році “дострибався” до майстра спорту. Але потім подзвонили з Міністерства і сказали, що з цього року відміняється в п’ятиборстві такий норматив”. 19.01.2009.
На честь Дня Перемоги над фашистською Німеччиною була проведена легкоатлетична естафета. Більше трьохсот учасників з середніх навчальних закладів, ПТУ, коледжів, технікумів, а також колективів фізкультури великих підприємств змагалися за право вважатися найшвидшими і найспритнішими. У кожній команді бігли по дві дівчини і троє юнаків. 800-метрова дистанція проходила по алеї проспекту Леніна (нині Свободи). Стартували і фінішували учасники забігів біля пам’ятника Прометея. 05.05.2011.
Вже стало традицією в день, коли працівники металургійної і гірничодобувної промисловості відзначають своє професійне свято проводити легкоатлетичний забіг на дистанції 14 км (для чоловіків) і 7 км для жінок. Серед учасників змагань були майстер спорту міжнародного класу Борис Ніколаєнко, кілька майстрів спорту і просто любителі марафону з Жовтих Вод, Дніпропетровська, Дніпродзержинська. До речі, Жовті Води били представлені також членами молодіжної збірної України з бігу на довгі дистанції. Цього разу від пам’ятника “Танк”, що на лівобережжі, стартували 25 бігунів. Їхній шлях проходив навколо 10 мікрорайону і потім по греблі, з виходом на вулицю Петровського. Незважаючи на ранок, сонце вже пекло нещадно. Проте до стадіону “Металург” добігли всі легкоатлети. 17.07.2011.