ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. 1952

 

У 80-х роках минулого століття Микола Сектименко був одним із найбільш затребуваних акторів в радянському кінематографі.
“Микола Григорович Сектименко народився 23 січня 1949 року в місті Дніпродзержинськ (зараз – Кам’янське) в сім’ї робітників. Його батько був слюсарем на заводі, потім працював в ЖЕКу, мама працювала сестрою-господаркою в 9-й міській лікарні. Після закінчення школи, Микола в 1967-1968 роках працював слюсарем з ремонту вентиляційних установок на Дніпровському металургійному заводі. Але бажання стати актором не покидало молодої людини і в 1968 році він вступає до Дніпропетровського театрального училища, в якому провчився всього кілька місяців і відправився підкорювати Москву. В 1973 році на екрани вийшли вже сім картин за участю актора. Він знімався багато і успішно. Більш того, часто режисери запрошували його в свої картини навіть без проб. Так Микола Сектименко став єдиним актором, якого Леонід Биков запросив на роль у своєму фільмі “Ати-бати, йшли солдати”. У 90-х роках минулого століття фільми практично перестали знімати. Багато кіноакторів залишилися без роботи. Деякі з них почали працювати в театрах, інші зайнялися бізнесом. Але Миколи зовсім не приваблювала робота в театрі, а до бізнесу чи будь-іншої справи у нього не було ніякого покликання. Він перестав зніматися. Останній фільм з його участю “Секретний ешелон” вийшов на екрани в 1993 році. Через хворобу Микола Сектименко змушений був повернутися в 2006 році в рідний Дніпродзержинськ, де прожив останні роки з своєю мамою в будинку № 25 по вулиці Єрмака. Артист, який свого часу був окрасою багатьох культових радянських фільмів, пішов з життя четвертого березня 2007 року. Йому було всього п’ятдесят вісім років. Похований актор на кладовищі в селі Шульговка, звідки був родом його батько і де поховані інші його родичі”. Текст В.Баранніка. На верхньому фото: маленький Коля Сектименко.

 

 

В історичному екшені “Захар Беркут” знімався актор театру і кіно з Кам’янського Олег Волощенко. На зйомках артисту доводилося вельми нелегко – його костюм виявився одним з найважчих. Тільки шолом Гарда важить півтора кілограма, а обладунки в цілому – близько шести! Хоча Олегу Волощенко не звикати – працювати в важких обладунках йому вже доводилося на зйомках пригодницького фентези “Сторожова застава”, де він зіграв роль Іллі Муромця. Гард – воїн-найманець, і було логічно уявити його скандинавом, адже в той період вони наймалися на службу до різних бояр і князів і були воєводами. Нащадки вікінгів осіли в різних країнах, зокрема на території України. Залишилася традиція озброєння і зброї, яку перейняли від вікінгів русичі, і в їх костюмах ці елементи були присутні в XIII-XIV століттях. За основу костюма Гарда взята пластина, яка була знайдена в Бірке. За даними з книг і археологічних розкопок, визначили її розмір, виготовили, і зробили обладунок. А шолом – це типовий шолом вікінгів, який трошки прикрасили. 10.10.2019.

 

 

Газета “Дзержинець” 25 серпня 1969 рік.

 

 

У кожного актора є якась особлива роль, через яку його запам’ятовують глядачі. Так для мільйонів глядачів В’ячеслав Тихонов – це Штірліц із “Сімнадцяти миттєвостей весни”, а Олександр Дем’яненко – Шурик із “Кавказької полонянки”. Для актриси Наталії Воробйової, такою роллю стала Еллочка-людожерка у фільмі Леоніда Гайдая “12 стільців”. Наталія Воробйова народилася 1949 року в Дніпродзержинську у родині великого чиновника. Щоправда, у нашому місті майбутня актриса прожила недовго. Незабаром її батька перевели до Москви, де він обійняв посаду керівника главку у Міністерстві хімічної промисловості СРСР. Мама Наталії вела покази у московському Будинку моделей. На знамениту роль Еллочки-людожерки, Наталя отримала рішення абсолютно випадково. Підбираючи акторів для фільму “12 стільців” до інституту прийшла асистентка Леоніда Гайдая та запитала у деканаті: “У вас є маленька, гарненька, ганчірки любить?” природно, що їй порекомендували модницю та колишню манекенницю Наташу Воробйову. Молода студентка сподобалася режисерові та її одразу ж затвердили на роль Еллочки Щукіної. Знявшись у 70-ті роки у двох десятках фільмів, вона круто змінила своє життя і вже у 80-х роках зникла з екранів радянських кінотеатрів. Воробйова закохалася і поїхала жити до Югославії.

 

 

В 2020 році у мережі з’явився короткометражний фільм режисерки Марини Степанської “Знебарвлена”. Головну роль у стрічці виконала акторка, вихованка Камянського театру “Десятий квартал” Дар’я Полуніна (“Фокстер і Макс”, “Кров’янка”).

Текст Віктора КУЛЕНКА.