ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. 1938

 

Вінчання в церкві Різдва Богородиці на Першотравневій вулиці. 1950 рік. Верхнє фото з архіву Вадима Василевського.

 

 

Унікальний козацький храм – Свято-Миколаївська церква на Подолах, відоміша як церква села Тритузного. Закривали храм двічі: у 1934 та 1963 роках (під час окупації служби відновили). Перед війною, за спогадами старожилів, у ньому працював суд, клуб, колгоспний гараж, для заїзду машин навіть вибили ворота й спорудили естакаду. Потім багато років тут був склад Придніпровського хімзаводу, який, як справжній військовий об’єкт, охоронявся солдатами. Особливої руйнації козацька святиня зазнала у 1980-их. Та 2003 року міська влада вирішила передати пам’ятку історії, архітектури й культури вірянам Української автокефальної церкви, обіцяючи підтримку у її відновленні. За ці роки прихожанам з деякою допомогою спонсорів вдалося лише відновити дах, головну башту, частину підлоги. 21.09.2009.

 

 

Дерев’яна церква на честь Святої Покрови була споруджена в Романковому нашими предками у середині XIX століття, до сьогодні вона не збереглася, але вірність духовним ідеалам та цінностям виявлена ​​у спорудженні нового Свято-Покровського Михайлівськоого та жіночого монастиря. 10 жовтня 2011 року на храмі відбулося підняття куполів дзвіниці та освячення хреста. Спорудження храму та жіночого монастиря тривало понад 15 років. Технічну допомогу у встановленні куполів надало ВАТ “ДніпроАЗОТ”, яке виділило висотний кран – куполи піднімали на висоту понад 35 метрів. Освячення хреста та благословення споруди храму провів єпископ Дніпродзержинський та Царичанський Преосвященний Володимир (Орачів). Перед цією подією монастир отримав подарунок від священнослужителів із Західної України – різьблений дерев’яний із позолотою іконостас, встановлений у нижньому храмі монастиря.

 

 

“В Кам`янському є православна релігійна громада – правонаступники кліру, який втік від революції 1917 року за кордон Російської імперії. Церква цієї громади виникла над Баранніковою балкою. Настоятель, панотець Олександр (Мартиненко), збудував храм на власній земельній ділянці, паралельно прибравши стихійне звалище понад балкою і встановивши на його місці першого в місті уклінного хреста (так звану “Голгофу”)” – “Еволюція святкування Великодня, або як релігія розділяє та сварить мешканців Кам’янського”. Автор: Валентин Фіголь. 28.04.2019.

 

 

Молитовний дім. 09.11.2022. Фото В.Чеснокова.

Текст Віктора КУЛЕНКА.