Перейти до вмісту
Жіноча колонія в Кам`янському існує вже більше 70 років. В 1949 році у Дніпродзержинську в південно-західному районі для поновлення металургійного комбінату ім. Дзержинського (майже на його території – неподалік стану “350”) було розміщене табірне відділення №34 ОВТК УМВС в Дніпропетровській області. Розташована колонія була у довгих, низьких бараках, які були дерев’яні або каркасно-засипні, майже без-будь яких побутових умов. У журналі Управління УМВС України в Дніпропетровській області „Долг и закон” № 1/1998 року про установу було написано: „…помнят старую колонию, больше смахивавшую на больницу, вернее, тубдиспансер”. Перший колектив співробітників очолив Іван Протасович Трунов – начальник колонії 1949-1959 роках. Це був військовий будівельник, який пройшов в МВС шлях від молодшого лейтенанта до майора внутрішньої служби. Колонія спеціалізувалася на пошитті швейних виробів: куртки ватяні, фартухи робочі, рукавиці, а також практикувалися прямі зв’язки з колгоспами по наданню роботи засудженим на полях сільгосппідприємств. По направленню райкому партії в 1960 році на посаду начальника колонії був направлений учасник Великої Вітчизняної війни Олександр Петрович Шашков (1960–1964) – за фахом педагог-історик, комунікабельна особистість, ерудит. Під його керівництвом розширюється власне швейне виробництво, ділові зв’язки на замовлення пошиття швейних виробів у всі кінці держави. В зв’язку з переводом Шашкова О.П. на іншу роботу в 1964 році начальником колонії призначається з посади замполіта Євдокія Михайлівна Воловод (1964-1970). Серйозна хвороба перервала напружену працю Євдокії Михайлівни і в 1970 році вона виходить у відставку. В 1971 році на посаду начальника установи була призначена Зоя Федорівна Квашина (1971–1986), яка приїхала з Киргизької РСР. В 1986 році вона була переведена на роботу до учбового центру УІТ УВС в Дніпропетровській області на посаду заступника начальника центра по виховній роботі. Перебудова у державі співпала в установі з приходом на посаду начальника – Людмили Іванівни Тесьолкіної (1986 – 1999). Компетентний керівник, яка пройшла в системі шлях від рядового співробітника даної колонії до начальника. З безлічі завдань життя поставило перед колективом одну найважливішу – будівництво колонії на новому місці. Більше двох тисяч жінок відбувало покарання у приміщеннях, які не відповідали сучасним умовам, і керівництвом МВС СРСР було прийнято рішення про будівництво абсолютно нової колонії для жінок. Масштабна розбудова розпочалась в 1987 році осторонь від міста, біля траси “Дніпропетровськ – Київ”. А 10 жовтня 1992 року нова колонія почала функціонувати. Керівництво міста присвоїло установі поштову адресу: 51912, м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова, 214. За успішне закінчення будівництва Теселкіній Л.І. було достроково присвоєно звання полковник внутрішньої служби. У 1999 році Л.І.Тесьолкіна йде на заслужений відпочинок. Естафету керівника установи (начальника установи) прийняла педагог-психолог майор внутрішньої служби Ірина Юріївна Боброва. Двічі за короткий час утворення Державного департаменту України з питання виконання покарань та виведення його з підпорядкування міністерству внутрішніх справ колонія міняла свою назву: установа по виконанню покарань у Дніпропетровській області(№34) у листопаді 1999 року була перейменована у Дніпродзержинську виправну колонію (№34), а у вересні 2002 року повна назва стала Дніпродзержинська виправна колонія УДДУВП у Дніпропетровській області (№34), за своїм статусом працює із засудженими жінками, які вперше засуджені до позбавлення волі за злочини всіх категорій. На верхньому фото вхід до жіночої виправної колонії № 34. https://www.youtube.com/watch?v=0MUOBRL3OWM
Інтер`єр кімнати жіночої виправної колонії № м34. 14.05.2021.
Паркан колишньої чоловічої “зони” на вулиці Колеусівській. 19.05.2018.
Руїни колишньої спецкомендатури на вулиці Ленінградській (проспект Аношкіна). 09.10.2004.
Руїни колишнього гуртожитку “хіміків” на вулиці Народній. 12.06.2011.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
