Перейти до вмісту
Зустріч родичів. Біля пам`ятника воїнам, які загинули під час визволення Аул від фашистських загарбників. У верхньому ряді по середині стоїть Пилип Федорович Пузенко, друга ліворуч його донька Галина Пузенко. Верхнє фото з архіву Г.Цибулько (Пузенко).
Влад Куленко біля вічного вогню (який вже не горів) на Аульському плацдармі. 08.08.2006.
Хрест памяті жертвам Голодомору 1932-1933 років встановлено поруч з Аульським ліцеєм (тоді ще середньою школою № 1). На цьому місці колись була перукарня. В 70-х роках після її закриття, маленьке приміщення перетворилося в місце очікування автобусів (в основному люди ховалися від негоди). 28.03.2011.
У селищі Аули перепоховали останки ще 11 солдатів, які загинули під час боїв у вересні-листопаді 1943 року на його околицях. Це перепоховання є результатом дворічної роботи членів історико-пошукової організації “Пошук-Дніпро”. Пошуковики дослідили територію одного з місць форсування річки Дніпро підрозділами Червоної Армії восени 1943 року, відомого під назвою “Аульський плацдарм”. Під час досліджень вони виявили зони запеклих боїв, які супроводжувалися значними людськими втратами. Відпрацювання даних територій із застосуванням прийомів польових пошукових досліджень дозволило виявити останки воїнів Червоної Армії, які залишилися на місці загибелі та не були поховані належним чином. Їх знаходили у вирвах та неглибоких траншеях, на північній околиці села та на висотах з його південного боку, а також біля залізничної станції Воскобійня. Ця станція часто згадується у військових зведеннях як місце жорстоких боїв. Іноді над останками, що лежали на полях, було менше півметра землі. Їх майже чіпляли плуги, вони були понівечені вибухами мін та снарядів. 28.10.2013.
Між Аулами і Романково розташований цвинтар, де знаходяться поховання радянських воїнів, які були розстріляні фашистами в 1941 році, та які загинули при звільненні Аул в 1943 році. Фото 12.08.2017.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
