Перейти до вмісту
Сенсацією на VII Каннському кінофестивалі в 1954 році став фільм “Доля Марини” завдяки неперевершеній грі в ньому заслуженої артистки України Катерини Петрівни Литвиненко (1921-1997), яка грала у театрах Дніпродзержинська, Мукачева, Одеси, Києва. У фільмі знімалися багато відомих акторів, але були й дебютанти — Катерина Литвиненко і Леонід Биков. Саме вони й виявилися найкращими в картині. Прем’єра, що відбулась у лютому 1954 року, пройшла з успіхом. Преса і глядачі одностайно відзначили виконавицю головної ролі. У березні надійшла приємна новина: “Долю Марини” вирішили показати на сьомому Каннському міжнародному кінофестивалі, і представляти фільм мала Катерина Литвиненко. Її талант відразу відчули члени журі і глядачі фестивалю. Відгуки французької преси, збуреної талантом українки, зберегли настрій того вечора 2 квітня 1954 року (час демонстрації стрічки). А ось що писали наступного дня французькі газети: “Це була жінка надзвичайної простоти, мало властивої зіркам світового кіно, осяйної вроди без прикрас і абсолютної природності в поведінці. Та все це було нічим у порівнянні з тим величезним успіхом, що прийшов до неї увечері після перегляду “Долі Марини”, незабутнім втіленням якої вона є”; “Досі рекорд автографів належав Джині Лолобріджиді. Катерина Литвиненко побила його другого квітня. Це юрмище, розступаючись десь в одному місці, тут же збиралося знову, щільно оточуючи Катерину Литвиненко, і так протягом двохсот метрів вулиці Круазет і півтори години часу, аж поки біля готелю друзям пощастило визволити її з полону прихильників. Не було випадку, щоб ім’я актора, доти практично нікому не відоме, зненацька заворожило таку кількість людей”; “Коли ввімкнули світло, вибухнула гучна овація на честь виконавиці ролі Марини — Катерини Литвиненко. Жан Кокто, голова журі, сам пішов привітати її”. Під час фестивалю Катерина Петрівна познайомилася з багатьма діячами культури Франції. Від Пабло Пікассо особисто Катерина Литвиненко одержала настінну керамічну таріль його авторства із зображенням голови кози у фантазійних сіро-блакитно-білявих тонах.
У 1953 році Київська кіностудія випустила кольоровий фільм-оперу “Запорожець за Дунаєм”. В ролі Андрія знімався вихованець художньої самодіяльності Палацу культури металургів заводу ім. Дзержинського нині артист Львівського оперного театру М.В.Шелюжко https://www.youtube.com/watch?v=2WCpV3Ni8ZQ
Лейбл кіностудії “Дзержинкафільм”.
Андрій Бут (01.02.1963) у 70-х роках навчався у СШ № 5. Свого часу переїхав жити у Москву. Акторську діяльність в кіно почав в 2004 році. Знявся у сімнадцяти фільмах. Найвідоміші його ролі в кінострічках: “Надія йде останньою”, “Глухар”, “Останній мент”, “Адвокат-9”, “Очі в очі”, “Втрачені”.
Олексій Володимирович Душка (31.08.1984) навчався в Інституті кіно і телебачення Київського національного університету культури і мистецтв. З 2005 року працював на каналі “1+1” як кореспондент, що спеціалізується на журналістських розслідуваннях. 2009 року в ефірі “1+1” виходить спецпроект Душки “У бога за пазухою” про зловживання серед духовенства. За цю серію матеріалів він був відзначений персональною премією “Телетріумф”. У 2010-2011 роках працював над проектом “Особиста справа”. Кожна програма присвячена окремій темі: викриття обману у супермаркетах, знахабніла мафія на кладовищах, тест питної води, результат. З червня 2012 року автор, редактор та ведучий програми “Територія обману” де споживчі дослідження перетинаються із провокаціями та експериментами. З 2018 року вів кулінарне шоу “Їмо за 100”, куди запрошував відомих людей, які разом готували блюдо вартістю до 100 грн.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
