ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. № 1764

 

Наприкінці травня 1958 року Дніпровський металургійний завод побудував для своїх робітників будинки (№ 8 та № 10) по вулиці Галини Романової. “Ми тоді отримали трикімнатну квартиру в десятому будинку, – згадує Володимир Широкий. – У всіх квартирах жили так звані “ущільнені” (люди, яких підселяли на тимчасове проживання). У квартирі №3 (кімнати по 18, 19 та 16 квадратних метрів) тоді поселили одинадцять мешканців. Наша сім’я складалася з чотирьох чоловік: вітчим Андрій Степанович Коваленко (1929-2003) працював 35 років вальцівником у залізопрокатному цеху, мама Галина Сергіївна (1925-2015), все життя віддала роботі у восьмій їдальні (мені тоді було 9 років) і моя однорічна сестричка Наташа, яка і зараз тут мешкає. Крім нас там проживали також четверо людей сім’ї Марковських, яка поселилася в кімнаті побільше. А пізніше в квартирі стало жити ще більше людей. Марковські привезли із села бабусю, а мій тато – свою сестру з її чоловіком. Відразу кожній сім’ї у дворі виділили льохи. До речі, раніше вони були доглянутими і нікому не заважали, зараз усі льохи перебувають у покинутому стані. Деякі вже закопані, а інші або зяють ямами, або просто горбками. Поруч знаходилися велика дитяча карусель, пісочниця та волейбольний майданчик. У глибині двору стояла альтанка, в якій дорослі грали в доміно та шахи. У нас тут взагалі життя вирувало. Усі дерева, що й досі зростають у дворі, були посаджені наприкінці весни 1958 року. Раніше росли абрикоси, але їх давно немає. Я разом із дідусем Кирилом Масляковим копав лунки, куди садили живці дерев. Особисто ми посадили дуб”. Зараз це дерево вже вище за дах самого будинку, і Володимир не може навіть обхопити його. “На пустирі, де був будмайданчик лежала бита цегла, яку ми просто називали каміння, – згадує Володимир Широкий. – У 1967 році в протилежній частині двору був побудований виконкомівський автогараж. Паралельно будинку стоїть паркан нинішнього медичного коледжу. Раніше там був військовий госпіталь, який люди чомусь називали туберкульозним шпиталем. У 1992 році будинки були ще заводські, але потім їх передали на міський баланс”. 25.07.2017. Верхнє фото.

 

Газета “Дзержинець” 1 серпня 1962 рік.

 

 

Керівництво лівобережного парку звернулося до організації “Голос Природи” з проханням посприяти в наданні сторічному дубу статусу ботанічної пам’ятки природи. На думку організації, враховуючи масові випадки незаконної обрізки дерев в Кам’янському, надання особливого статусу 100-річному дубу – єдиний спосіб врятувати старожила від наруги. Активісти “Голос Природи” спільно з керівництвом лівобережного парку оглянули дуб. За попередньою оцінкою, діаметр крони дерева становить 16 метрів, обхват стовбура 2,47 метра, висота більше 12 метрів. На думку фахівців, вік дуба з такими параметрами може становити близько 100 років. Організація “Голос Природи” звернулася до кандидата біологічних наук Вадима Володимировича Манюка з проханням підготувати наукове обґрунтування, необхідне для надання дубу особливого статусу. Директор лівобережного парку Олександр Галкін (на фото) планує творчо оформити місце розташування дуба-старожила. 20.06.2017.

 

 

Незважаючи на кінець вересня, на вулиці Дніпробудівській знову весна. 29.09.2020.

 

 

Довго муляв очі сухий ствол тополі, що росла поруч з колишнім кінотеатром ім. Т.Г.Шевченка. Та 28 жовтня 2020 року нарешті сухостій прибрали.

Текст Віктора КУЛЕНКА.