ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. № 1753

 

26 квітня скорботна дата в історії незалежної України. Тридцять шість років тому трапилася найбільша за всю історію людства техногенна катастрофа – вибух реактора на Чорнобильській АЕС. Не оминула біда і нашого земляка Валентина Івановича Засобу. У грудні 1974 року Валентин Засоба поїхав до Прип’яті. Жив разом з братом в гуртожитку. А на наступний рік 8 березня привіз дружину Ангеліну Георгіївну і двомісячну доньку Олю. Як художник-оформлювач він працював в медсанчастині, продуктовому і промтоварному магазинах до 1984 року. А потім разом з сім’єю поїхав служити прапорщиком в Німеччину. Так довелося одягнутися Валентину Засобі (на верхньому фото праворуч), коли він приїхав з Німеччини і з братом Володимиром в серпні 1986 року забирати їхні вцілілі речі. “Поїздка в Прип’ять була організована місцевою владою для групи зі ста чоловік – і тільки для тих, хто безпосередньо працював на станції, – згадує В.Засоба. – Перед від’їздом до Німеччини, я як відчував, що щось може статися, і загорнув у поліетиленові плівки все книги, інструмент та інші речі. Весь свій скарб залишив в одній кімнаті, а в другій дозволив жити племіннику і його молодій дружині. Після аварії я отримав 12 тисяч рублів компенсації за двокімнатну квартиру і великий (4х6) цегляний гараж. Правда, поклав гроші в Ощадбанк і під час так званні Павлівської реформи вони знецінилися аж до 1 тисяч”.

 

 

Дружина Ангеліна і Оля, старша дочка Валентина Засоби. На задньому плані будівля музичної школи в Прип`яті. (1978).

 

 

“Дерево дружби” – символ міста Прип’ять. Дерево зроблено з карбувань п’ятнадцяти гербів республік СРСР. Навколо них динаміки, які гарно вписувалися в композицію. У свята з динаміків лунала музика, звучали привітання жителів міста. Так виглядав символ вже мертвого міста в 2005 році.

 

 

Готель “Полісся” через 20 років після аварії (2006).

Ось що залишилося від Палацу культури “Енергетик” (2006).  Ліворуч  від Валентина Засоби племінник Володимир. Він працював в електроцеху старшим електромонтером. В ту страшну ніч Володя був вихідний і провів його на риболовлі на ставку-охолоджувача. Повертаючись додому, бачив як рвонуло на енергоблоці. “Все ніби світилося … Все небо … Високе полум’я. Жара страшенна. Кіптява”, – розповідав племінник. А вранці 27 квітня Володимир пішов на роботу і разом з начальником зміни Олександром Ліліченко закривали перехідні двері в кабельних тунелях з четвертого до першого енергоблоків.

Всі фото з архіву В.І.Засоби.

Текст Віктора КУЛЕНКА.