ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. № 1727

Майбутній музикант Кирило Момот був дуже спокійною дитиною, постійно перебував у якомусь майже медитативному стані. Через це в дитинстві його називали і “П’єрро”, і “Лицар сумного образу”. “Хоча сумним не був. Швидше, задумливим”,- пояснює Кирило. Ким ми тільки не мріємо стати у дитинстві: льотчиками, вчителями, космонавтами, бізнесменами. А ось Кирило Момот на початку 90-х хотів стати… пастухом. “Перша мрія була – пасти гусей, – усміхаючись, ділиться таємницями він. – Коли займався великим тенісом, звичайно, хотів стати першою ракеткою світу. Не вийшло. Видно це не моє покликання”. На верхньому фото: Кирило Момот в дошкільному віці.

 

 

Кирило Момот став відомим після того, як його авторська пісня “Їхали козаки” набрала найбільше голосів у загальнонаціональному конкурсі візитної картки футбольної збірної України на Євро-2016. “Пісня виникла не випадково, – розповідає Валентин Момот, батько Кирила. – Я брав участь у шкільній самодіяльності, потім під час навчання у індустріальному інституті був вокалістом в ансамблі “Пори року”. Кирило у свій час разом з Іллею Марченком (до недавна перша ракетка України) займався великим тенісом на “Перемозі” у Георгія Шипунова. Але коли зрозумів, що не зможе стати першою ракеткою світу, попросив мене купити гітару. З того часу і почалася його музична кар’єра. Гімназія №39, де Кирило навчався, українська. Тому мені хотілося допомогти синові, написати пісню рідною мовою. Коли я повертався з відрядження з Польщі, проїжджаючи полями, в голові засіли слова “поле, козаки”. Вдома поділився думками з сином. Ось так разом і вигадали слова пісні “Їхали козаки”, а 15-річний Кирило поклав їх за один вечір на музику. Виконав її вперше дніпродзержинський гурт “Другий подих” у якому він грав. А коли син почав виступати у Києві соло-гітаристом у фолк-метал гурті “Тінь Сонця”, пісня стала більш популярнішою”. На фото: Кирило і Валентин Момот. 29.11.1998.

 

 

Місце у житті Кирило Момот знайшов у музиці. Можна навіть скаламбурити: граючи в групі “Тінь Сонця”, Кирило Момот знайшов місце під сонцем. “Коли хобі починає приносити дохід, воно стає професією, – каже хлопець. – Я один із тих, кому пощастило і чия улюблена справа стала професією. Я тому навіть свята не люблю, чекаю завжди з нетерпінням, поки всі нагуляються, щоб продовжити роботу”. На фото: крайній праворуч Кирило Момот.

 

 

Кирило Момот на фестивалі “Трипільське коло”. 2008.

 

 

Після закінчення гімназії Кирило Момот вступив до Київського національного університету культури та мистецтв на спеціальність “менеджмент шоу-бізнесу”. У той час він грав у гурті “Другий подих”, і йому хотілося придбати знання, які допомогли б у його просуванні. “Університет, на жаль, я не закінчив, – розповідає К.Момот. – Курсова робота на тему звукорежисури наприкінці третього курсу була не прийнята. За словами викладача, вона була написана надто професійно і її треба було переписати простішою мовою. Я вирішив відкласти питання до початку четвертого курсу, на той момент це була загальноприйнята практика, проте влітку ректор випустив указ, за ​​яким студент, який має заборгованість хоча б по одному предмету, підлягає відрахуванню. Для багатьох студентів це стало неприємним сюрпризом. Відновитись було можливо, але за дуже велику суму, якої у мене не було. І тоді визріло бажання займатись звукорежисурою професійно”. На той момент у К.Момота вже була домашня студія звукозапису. Плюс він потрапив на одну з найкращих на той час у Києві студій звукозапису “Калина Мюзік”, де попрацював та познайомився із зірками вітчизняного шоу-бізнесу. Пізніше спало на думку отримати в Польщі європейський диплом за своєю спеціальністю. Зараз він займається концертною та студійною звукорежисурою. “Мені допомагає дружина Олена. До речі, ми з нею стали чоловіком і дружиною незвичайно, – пояснює Кирило – У 2009-му році вона відгукнулася на моє оголошення про студію звукозапису (Олена тоді грала в групі “Сrazy Juliet”), але далі за коротке листування про ціни на мої послуги та розташування студії розмова не пішла. А у 2014-му в один нудний вихідний, вирішив покликати на прогулянку першу людину, яка попадеться зі списку друзів у соцмережах. І я написав їй “пішли гуляти…”, Олена теж без зайвих питань написала “а давай підемо”. Ну і пішли… Зараз живемо у польському місті Вроцлав”.

Текст Віктора КУЛЕНКА.