ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. 1329

 

Ми не язичники, а все ж давньогрецький титан Прометей дорогий серцю кожного жителя міста. Прометей – символ нашого міста, його герб, його візитна картка. Але далеко не всі знають авторів зменшених копій скульптури. Про людей, які створювали свого часу міні-Прометеїв розповів Заслужений журналіст України Володимир Костянтинович Базарянінов. “Прославитися нашому Прометею допомогли Володимир Васильович Ратушний і його син Юрій Володимирович. Обидва вони працювали в ЦЛАМ ДМК, обидва відомі як майстри-золоті руки. Саме їм десь в 60-і роки, доручили відповідальне завдання: виготовити зменшені копії пам’ятника “Прометей”, які в якості суверніров вручалися іменитим гостям міста і комбінату, закордонним і своїм делегаціям. Комбінатівський художник Іван Бондаренко, який готував ескізи для “прометейчиків”, порекомендував керівникам:” Якщо хочете, щоб робота була виконана красиво, звертайтеся до Ратушного”. Володимир Васильович на той час уже мав в цеху репутацію класного слюсаря-інструментальника, був начальником інструментальної дільниці, де під суворою батьківською опікою осягав премудрості “сімейної” професії Юрій Володимирович. Разом вони і взялися за виконання незвичайного замовлення. “У мене заслуги скромні, в основному цю роботу виконував батько”, – говорив Юрій. “Я, так би мовити, здійснював загальне керівництво, а ось син своїми руками робив сувеніри”, – по-своєму розставляв акценти Володимир Васильович. Загалом, працювали разом, в тісному контакті з художником. Допомагали слюсарі-інструментальники Микола Іванович Васейкін і В’ячеслав Андрійович Дегтяревський. Цей творчий союз вийшов дуже плідним. Сотні “Прометеїв” – великих, в мармурі і металі, і поменше, виконаних з оргскла, – явив він на світ. Розлетілись “Прометеї” по всьому світу. В Америку, Європу, Азію. А вже високим московським гостям скільки їх вручено – хоч греблю гати. У той час колишній генсек любив відвідувати рідне місто, і його оточення теж частенько до нас навідувалося. Президенту Казахстану Назарбаєву під час його візиту в Дніпродзержинськ вручали в якості пам’ятного подарунка інший сувенір роботи тих же авторів, виготовлений на честь 100-річчя комбінату. Ці сувеніри, а також пам’ятні медалі, Ратушні спрацювали з властивим їм творчою фантазією, тонкістю і старанням. Що не кажи, а приємно усвідомлювати, що “Прометеї” і ювілейні сувеніри в різних куточках землі нагадують про наше місто, комбінат. І не просто нагадують – розповідають, що живуть у нас робочі-художники, які своїми руками вміють і деталь виточити, і точний інструмент виготовити, і красиві штучні сувеніри створити. Саме штучні, адже кожного свого “Прометея” Ратушні ліпили по-новому, придумували оригінальні рішення робіт, урізноманітнили деталі оформлення. Але ж куди простіше було б відштампувати їх в якій завгодно якості. Але тоді вийшли б нудні і одноликі “магазинні” сувеніри, які не несуть ніякої печатки творчості”, – розповів В.К.Базарянінов. На верхньому фото: 20-сантиметрова металева копія “Прометея”, придбана мною на “блошиному” ринку. Напис на постаменті: “Михайлу Григоровичу Салацинському в День народження від металургів Дзержинки. 25.09.1979”.

 

Влітку 2017 року в антикварному магазині Дніпра я придбав карбування розміром 30х22 сантиметри з силуетом “залізного Фелікса” і написом “Каменское 1936-1986 Днепродзержинск. Благороднейший рыцарь пролетарской революции Ф.Э.Дзержинский – неутомимый строитель нашей тяжелой промышленности”. В номері газети “Дзержинець” від 1 лютого 1986 року була надрукована замітка робкора Ф.Здебко “Цех – ювіляр” і фото моєї знахідки! Отже, 1 лютого цех ливарних, пресових виробів і пластмас виробничого об`єднання “Азот” відзначав подвійне свято – 10-річчя свого трудового колективу, а також 50-річчя перейменування Кам`янського в місто Дніпродзержинськ. В тексті розповідається про досягнення колективу цеху за десять років. Та найбільше мене потішило, що я тепер знаю авторів карбування. Ось що про них написано: “Готуючи достойну зустріч 50-річчю перейменування Кам`янського в Дніпродзержинськ, художники цеху М.Г.Уманський та О.А.Леванцов запропонували освоїти випуск сувенірів, присвячених цій даті, – для дніпродзержинців і гостей міста. Один з виробів становить собою карбування з силуетом Ф.Е.Дзержинського на фоні доменних печей металургійного заводу. Два інших зроблені у формі памятних знаків. Перша партія сувенірів надійде в продаж найближчими днями”.

 

Макет танка знаходиться в музеї історії лівобережжя в СШ № 40. Напис на підставці: “Учащимся Днепродзержинской СШ № 40 от члена Политбюро ЦК КПСС, первого секретаря ЦК Компартии Украины В.В.Щербицкого. 9 декабря 1980 года”.

 

Макет учбового трамвайного вагона Т-3 зробили Л.Г.Панасенко і В.В.Савенко в 1978 році. Фото з архіву сторінки “Транспорт DNDZ Днепродзержинск”.

 

Копію пам`ятника Ф.Е.Дзержинському (висота 25 см), який колись стояв на однойменній площі нашого міста, я придбав на “блошиному” ринку в Дніпрі. 03.09.2020.

Віктор КУЛЕНКО.