ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. 1275

 

Пам’ятний знак на Аульському плацдармі будувався в 1985 році в дуже стислі терміни, буквально протягом місяця. Про його спорудження свого часу розповідав Почесний громадянин Дніпродзержинська, в ті роки заступник голови міськвиконкому Генріх Якович Кузнецов. “На ДМК виплавили спеціальну сталь і прокатали її в лист. На заводі спецконструкцій з нього зварили величезну трубу, діаметром 1,8 і довжиною 27 метрів. На цей стрижень навісили конструкції п’яти величезних зірок, теж виготовлених на підприємствах міста. Для скорочення термінів монтажу, обеліск зібрали на заводі спецконструкцій і завантажили на спеціальний трейлер-“сороканіжку”. Для провезення незвичайного вантажу, який не вписувався ні в які габарити, через переїзди на виїзді з міста і в’їзді в Аули, керівництво залізниці погодилося надати “вікна” в русі поїздів і виділити спецбригади для підйому контактних проводів і ліній зв’язку.

Проте, “операція” без проблем не обійшлася. Ще на території заводу зламався причіпний пристрій. На усунення несправності пішло чимало часу. Уже до вечора, на виїзді з міста, з великими труднощами колона подолала залізничний переїзд, пошкодивши при цьому кілька ліній зв’язку. На щастя, контактний провід витримав – по магістралі відразу ж пішли поїзди. Але “вікна” закрилися.

Чималої праці коштувало умовити диспетчера станції Воскобойня пропустити незвичайний вантаж через Аульський переїзд. Зрозумівши, що мова йде про пам’ятник, він після довгих вагань погодився. Завдяки наявному досвіду, в цей раз з “форсуванням” переїзду успішно впоралися за 5 хвилин. Подолавши останні перешкоди – круті спуски і підйоми Аульських балок, обеліск вже пізно вночі виявився на місці своєї вічної стоянки.

Колектив управління №208 під керівництвом В.С.Кривцуна в лічені дні провів монтаж пам’ятника. Символічний розірваний “Східний вал” у вигляді двох пагорбів і високих підпірних стін з гранітних блоків зі сходами до Дніпра побудований робітниками Придніпровського управління будівництва, очолюваного в той час Є.М.Губаренко. Фундамент під обеліск, майданчик і благоустрій території – заслуга тресту “Дзержинськбуд” (керуючий М.С.Малько). Бронзові плити з текстом наказу Верховного Головнокомандуючого і перерахуванням військових частин, які брали участь у визволенні краю, відливалася в цехах ДМК. Саме ці плити виявилися найскладнішою деталлю при виготовленні величезного монумента. Їх монтаж був закінчений буквально за лічені години до початку урочистого мітингу, присвяченого ювілею Перемоги.

Спорудження пам’ятника велося методом народного будівництва, і перераховувати всіх, причетних до неї, просто неможливо. Але одну особу не згадати не можна. На те – особливі причини. Заступник голови облвиконкому Григорій Григорович Гапоненко сам в жовтні 1943 брав участь у форсуванні Дніпра, був поранений на Аульському плацдармі. Але вижив, і через сорок з гаком років повернувся, щоб увічнити пам’ять полеглих бойових побратимів”.

 

Багато хто гадає, що на відомому фото, де радянські офіцери стоять на камінні так званої Аульської переправи, знімок був зроблений саме тут. Але це невірно. Насправді події відбувалися значно дальше, в районі Шошинівки, яка знаходилась між Мамраковою (Аульською) і Марченковою (район села Дніпровске) балками. Про цю подробицію розповів співробітник ДДТУ Геннадій Юрійович Крячко.

 

За інформацією Г.Ю.Крячко, будівництво пам’ятного знака на Аульському плацдармі обійшлося Україні в півмільйона доларів. В той час 1 долар рівнявся 60 копійкам. “Права частина будівництва майданчика біля меморіалу, це вклад нашого університету (в 1985 році він ще називався інститут імені Арсенічева), – розповідає Г.Крячко. – Чотириста студентів і викладачів з сокирами і пилками виконували наказ вирубати все, що там росло. А я все ж таки залишив декілька дерев вільхи, які тут ростуть до цього часу. Це рідкісне для нашої місцевості дерево. Попало воно сюди з території Білорусії та північної частини України сплавом по річці”. 08.10.2017.

 

Сходи, що ведуть до пам’ятного знака на Аульському плацдармі. 08.10.2017.

 

Місце вічного вогню біля пам’ятного знака на Аульському плацдармі. 08.08.2006.

Текст Віктора КУЛЕНКА.