Перейти до вмісту
Найкращу уяву про стан пасажирського флоту, що працював на місцевих лініях біля Дніпродзержинська дають спогади річковиків, чиє життя в тій чи іншій мірі було пов’язане з роботою на теплоходах. Іван Іванович Поверений 1944 року народження прийшов працювати в річпорт відразу після закінчення школи (розмова з ним записана у серпні 2018 року). Професійна орієнтація випускників СШ № 26, що в Романковому, була спрямована на покриття дефіциту кадрів в річковому господарстві Дніпра, який гальмував розвиток транспортної підгалузі. Хлопців навчали на матроса – моториста теплоходів, дівчат – на машиністів портальних кранів, що були невід’ємною частиною механізації у вантажних річпортах. Станом на 1961 рік (гребля Дніпродзержинської ГЕС перебувала в стадії будівництва) до Дніпродзержинського річпорту було приписано десять пасажирських теплоходів потужністю від 117 до 300 к. с. Це теплоходи ПТ 108 дещо архаїчної форми, ціла серія так званих “Москвичів” з п’яти одиниць: ПТ 117, ПТ 119, ПТ 135, ПТ 149, ПТ 175 і два теплоходи без зручностей.- ПТ – 198 (у річковиків отримали назву “лапті”). “Лапоть» нагадував баржу з машинним відділенням і рубкою посередині. На кормі і на носовій частині під відкритим небом стояли пасажири. Зважаючи на такі “зручності” ПТ 198 ходили в основному найкоротшим рейсом в затоку Кривець (тоді ще затоку). Із праці Г.Ю.Крячко і А.І.Кобзєвої “Річковий транспорт на Дніпрі до створення Камянського водосховища в 1963-1964 роках”. На верхньому фото з архіву М.Кульвінського катер ПТ 119.
З 1979 по 1994 рік за проектом Д – 055 було збудовано 32 теплоходи типу “Каштан”. “Каштан” – це двопалубний пасажирський теплохід для місцевих ліній (річковий трамвай), спроектований КБ київського заводу “Ленінська кузня”. Будували “Каштани” на виробничих потужностях “Кузні” і на Запорізькому суднобудівному і судноремонтному заводі. Вмісткість теплоходу 210 чоловік, потужність 300 к. с. (два двигуни по 150 к.с.). З введенням в дію мостового переходу через Дніпро в 1994-1995 р.р. останній дніпродзержинський річковий трамвай “Каштан 29” був проданий в Київ.
Газета “Дзержинець” 29.08.1988.
Члени краєзнавчого товариства “Дніпродзержинськ-Кам’янське” провели позачергове виїзне засідання. На призначену зустріч на автобусній зупинці заводу залізобетонних виборів прийшли 27 окраєзнавців. Багато хто взагалі були в цьому районі міста вперше. Пройшовши пішки до причалу, де знаходиться бачивший на своєму віку чимало чого плавзасіб (буксир, якому не менше сорока років) Флотилії юних моряків і річковиків міста, по дорозі зустрічалося чимало раритетів радянського минулого. Річковий трудяга привіз краєзнавців на острів Кривець. Екскуросовод Любов Алексєєвська розповіла про минуле району нинішнього Дніпробуду і річкового порту. Час пролетів непомітно під спогади, пісні, жарти. Деякі любителі “тихого полювання” примудрилися навіть назбирати пакет грибів. Старожили згадували про відпочинок в цих місцях, показуючи місцеву визначну пам’ятку – стару тополю, в потужний стовбур якої “вріс” металевий трос. Колись тут був причал, де швартувалися “Каштани”, що привозили людей на турбази. І троси, намотані навколо дерев, утримували бони. Від причалу, якого давно вже немає, залишилися лише залізобетонні опори. Але ростуть дерева, і на них ще висять якісь металеві пристосування, порцелянові ізолятори.
Але саме цікаве виявилося попереду. На буксирі сталася поломка. Протягом години, жартуючи, ми чекали допомогу. Але коли і більш потужний буксир сів на мілину, стало зовсім не смішно. Благо, незабаром він все-таки добрався до нас, і відвіз в річпорт. 24.09.2016.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
