Перейти до вмісту
Руїни будинку на вулиці Шевченківській. 06.08.2018. Верхнє фото.
“В одноповерховому скромному будинку № 27 (вулиця Червоноармійська, нині Олексія Сокола) жив Борис Борисович Ососок – заступник начальника залізопрокатного цеху по устаткуванню. Він був механіком, як то кажуть “від Бога”, і його зусиллями цей найстаріший прокатний цех не втрачав працездатності, а важка праця вальцювальників постійно полегшувалася нововведеннями”- з книги І.В.Подзерко “Моє місто”. Вид на будівлю 06.08.2018.
Дизенфекційна станція на вулиці Карла Маркса (нині Роберта Лісовського). 09.04.2011.
7 березня 1969 року на проспекті Пеліна (нині Гімназійний проспект) в урочистій обстановці відкрився Палац щастя, в якому сполучаються шлюбом люблячі серця. “Чудо-подарунок підготував колектив ремонтно-будівельного управління. Два поверхи Палацу – урочисті і святкові. На першому – білосніжний вестибюль, квіти під вікнами, кімнати для реєстрації новонароджених і попереднього запису молодожонів. 23 сходинки, вкриті яскравим килимом, відділяють перший поверх від другого. На другому – церемоніальний зал. З допомогою різних мастик будівельники красиво обробили стіни залу під драпіровку. Привертає увагу мармурова плита, на якій викарбувані юнак і дівчина. Денне освітлення під стелею розсіюється спеціальним склом у міріади яскравих променів. Але й на цьому будиночок-казка не закінчується.До послуг молодих – окремі кімнати нареченої і нареченого. Для них же і гостей – красивий бакетний зал. На його стінах малюнки історичних місць Дніпродзержинська. Тут ми бачимо доменні та мартенівські печі Дзержинки, з якої починалося рідне місто, площу імені Дзержинського, гідроелектростанцію, житлові райони та висотні будинки майбутнього міста на лівому березі Дніпра”, – про це писала газета “Дзержинець” 08.03.1969. Фото 14.06.2018.
В будинку № 41 на проспекті Пеліна (Гімназійний проспект) жив Анатолій Миколайович Чечуро. Після закінчення школи ФЗУ в 1932 році Анатолій йде працювати на металургійний завод – спочатку токарем, газівником, техніком шихти доменного цеху, а після закінчення вечірнього відділення металургійного інституту ім. Арсенічева працює на посаді начальника зміни. У липні 1941 року він йде на фронт. Демобілізувавшись в листопаді 1945-го в званні капітана артилерії, повертається в свій трудовий колектив, цех, де проходить шлях від начальника зміни до начальника цеху. Займає посади головного інженера, заступника директора заводу, а в 1970 році був переведений до Міністерства чорної металургії України, де працював головним доменщики, начальником аглодоменного відділу. Фото 14.06.2018.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
