ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ. № 343

 

Зупинка трамвая № 4 “ДДРЕС”. Звідси 23 серпня розпочалася пішохідна екскурсія краєзнавців товариства “Кам`янське-Дніпродержинськ” по містечку, яке з минулого сторіччя носит назву ДДРЕС (Дніпродзержинська державна районна електростанція). Екскурсовод Любов Алексієвська розповіла, що будівництво Кам`янської ДРЕС розпочалося 7 серпня 1930 року. Цікаво, що на тому місці, де вона знаходиться, раніше було футбольне поле, розташоване біля Нижньої колонії на березі Дніпра. Для сімей робітників електростанції на великому пустирі перед другою світовою війною було збудовано дві перших житлових багатоповерхівки (висота потолків 3 метри 40 сантиметрів) та дитячий садок. Поруч знаходився так званий “червоний товчок”, де продавався різний крам. Як згадав старожил Едуард Володимирович Смейкал, товчок проіснував до 1949 року. На трамвайній зупинці з двох боків були невеличкі павільйончики, в яких продавали хліб та газовану воду (стакан чистої води коштував 1 копійку, 3 копійки – стакан газованої з сиропом). Цікавий ще один факт. Дуже коротенька вулиця Краснодонська існувала між будинками цього селища. Але всьому цьому мікрорайону чомусь віддали адресу вулиця Арсенічева (нині Василівська). Значно пізніше тут були збудовані школа ДТСААФ, УТОГ, фабрика-хімчистки, магазини для молодят, які вступали в брак, та продуктовий магазин з дефіцитними товарами. Зараз майже всі будівлі знаходяться в занедбаному стані. Верхнє фото.

 

 

На початку 80-х років клуб ДДРЕС було перейменовано у ФОК (фізкультурно-оздоровчий комплекс). В приміщенні одна частина була віддана під спортивний зал, в іншій праацювали кінозал і бібліотека. В підвальному приміщенні працювала пральня. Місце знайшлося навіть для житлово-комунальної контори. У колишній кочегарці була зроблена сучасна (на ті часи) сауна. ФОК був настільки популярний, що в нього приїжджали з ріних куточків міста.

 

Як розповіла жителька містечка, будинок № 120 був особливим, тому що там за ним знаходився прекрасний сад – з шикарними клумбами, фруктовими деревами, бузком і трояндами, а головне – з лавками. Сад був обгороджений парканом, але вхід був через ворота для всіх вільним. І якщо діти йшли туди грати, ніхто не переживав про їхню безпеку. За будинками №№ 121-А, 121-Б теж було завжди красиво і чисто – там росла бузок, фруктові дерева. Перед №№ 121-В і 121-Г були громадські підземні льохи, а над ними спортивний майданчик, де діти містечка мали можливість грати в футбол, волейбол, інші ігри. Біля будинків №№ 119-Б, 8, 10, 12 всюди все блищало чистотою і доглянутістю. На дитячому майданчику було збудовано невеликий відкритий басейн. Діти з`їжджали з металевої гірки прямо в воду. Потім басейн засипали грунтом і залишилася тільки гірка.

 

На цьому місці була розбита клумба з красивими квітами. А посередині стояла скульптура маленького кучерявого Володі Ульянова (Леніна).

 

Найцікавішою знахідкою екскурсії стало повідомлення Нонни Констянтинівни Степаненко (дружини Іларіона Павловича Степаненко, директора ДДРЕС з 1973 по 2001 роки), жительки будинку № 119-А. Вона розповіла про те, що скульптуру матері з дитиною на руках, яка стоїть поруч з будинком, в 50-х роках зі своєї дружини і сина ліпив чоловік, що мешкав у квартирі № 17. Його роботи також були встановлені у піонерському таборі ДДРЕС в Бородаївці. Ще й понині можна їх там побачити. Цим повідомленням спростовується розповідь однієї з місцевих ЗМІ, що садово-паркові скульптури до нас привозили з Саратова (чому в такому разі везли їх через майже пів-країни, якщо під боком (в Харкові) випускали аналогічні скульптури?)

 

Колишній вхід в дитячий садок “Жар-птиця”, який було відкрито 29 травня 1939 року за адресою Арсенічева, 123.

 

Вхід в будівлю дитячої річкової флотилії прикрашають два морських якоря. В приміщенні колись працювала перукарня. З правої сторони в підвалі знаходиться сауна.

 

Цікава ліпнина на будинку № 121-Б.

 

Будинок № 119 один з небагатьох в місті, в  якому є арочний прохід.

 

Трикотажне ательє вже давно не існує, а вивіска залишилась.

Текст і фото Віктора КУЛЕНКА.