Блакитне озеро, або як його офіційно називають Єлизаветівська котлован, утворилося на початку 70-х років в ході будівництва лівобережжя Дніпродзержинська (Кам`янського) .
Саме звідси брали пісок, щоб підняти рівень цього району міста. В результаті утворився котлован, заповнений водою, площею близько 200 тисяч квадратних метрів і глибиною, яка доходить до 20 метрів. Відсутність зв’язку з Дніпром (а значить і відсутність попадання брудних дніпровських вод), хороший дренаж через піщане дно роблять воду озера небачено для цього регіону прозорою. Цьому сприяє і молодість озера. Півсторіччя для природного об’єкта – це навіть не дитинство, а внутрішньоутробний період. Тому дно озера не встигла замулитися і зарости травою. Через це, а також через те, що водойма з трьох боків оточує чудовий сосновий ліс, він і отримав назву Блакитного озера. А якщо додати, що воно розташоване в безпосередній близькості від житлових районів, то стає зрозумілим, чому воно стало улюбленим місцем відпочинку простих мешканців міста як з лівого, так і з правого берега, і навіть приїжджих з Дніпра. І не тільки їх. Купальщики не з чуток знають, яка тут чиста вода і, природно, хотіли б, щоб вона і далі залишалася такою ж.
Раніше дренажний канал, який проходить через лівобережний парк, з’єднувався з котлованом через канал “Проріз” за допомогою труб, розташованих під землею, але в середині 1990-х, при будівництві моста через Дніпро, труби зламали. Після цього ситуацію на довгий термін залишили на самоплив. Сьогодні дренажний канал заболочений в районі лівобережного парку. Від каналу “Проріз” його відокремлюють більше трьохсот метрів. Тут проходить кілька ґрунтових доріг і одна, провідна на міст через Дніпро, навіть заасфальтована. Труби, через які колись відбувалося повідомлення дренажного каналу з каналом “Проріз”, зламані. У кількох місцях їх залишки можна знайти на поверхні. Якщо якесь сполучення між дренажним каналом і каналом “Проріз” і збереглося, то тільки через грунт.
Ще на початку лихих, відчайдушних, безвладних 90-х років на березі озера Дніпровський металургійний комбінат (ДМК) став зводити котеджне селище, яке отримало народну назву “Борисівка”, в честь директора комбінату, при якому все це затіялось.
