ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. 1050

 

Видатний скульптор Іван Гаврилович Першудчев (03.10.1915-15.02.1987) за роботою над фризом – 35-метровою декоративно огорожею біля в’їзду на греблю Дніпродзержинської (нині Середньодніпровської) ГЕС. 1964. Верхнє фото.

 

Після фінального відбору на Євробачення-2005 від України, вольовим рішенням віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань Миколи Томенка була “призначена” маловідома група “Гринджоли”. Друге місце посіла Ані Лорак. Знаючи, що в складі балету, під час виконання пісень Ані Лорак, виступав і дніпродзержинець Максим Пасюк (на фото ліворуч від Ані Лорак) ми поспілкувалися з Максом. “У вересні 2004 року до нас на репетицію групи “А-6” прийшла Кароліна, подивилася як ми працюємо. А через кілька днів продюсер Юрій Фальоса повідомив, що співачка домовилася про те, що мене і ще кілька танцюристів забирає працювати до себе. Ось так я і опинився в трупі знаменитої Ані Лорак, – розповідає М.Пасюк. – У тому ж самому місяці, коли я потрапив в її трупу ми почали підготовку до відбору на Євробачення. У програмі були три пісні, до яких ми підготували танці. У жовтні на УТ-1 пройшов перший відбірковий тур. Комісія вибрала 17 переможців, в число яких увійшли і ми. Потім був фінал, який приніс багато неясностей по підведенню підсумків голосування. Наприклад, з’ясувалося, що для обробки інформації надсилали свої голоси за того чи іншого номінанта повинні були бути два комп’ютери (один обробляє 70% інформації, другий – 30%). Був же всього один. Плюс те, що тільки за 20 хвилин 7 осіб скинули 4800 SMS-повідомлень. Тільки 7 осіб нарахували зі всіх мобілок таку кількість повідомлень. А оголошено було, що нараховано всього 1900 поданих голосів. Тому багато було таких нечистих моментів. Ми всі були на 100% переконані в нашій перемозі. І раптом як грім на голову слова, що перемогли “Гринджоли”. Хлопці заціпеніли. Ані Лорак мужньо це все сприйняла і навіть нас підбадьорювала. Її найкраща подруга, колишня гімнастка Лілія Подкопаєва, вже в гримерці, прямо-таки ридаючи, мало не втратила свідомості. Гірко і прикро було програвати в нечесній боротьбі. Ми виграли чесно. Навіть самі хлопці з “Гринджоли” були здивовані своїй перемозі. Мені їх шкода, як заручників великої політики”.

 

 

У 2009 році в Києві назвали переможців національної премії “Гордість країни”. Серед лауреатів була і жителька Дніпродзержинська Любов Шаповал. 67-річна Любов Тимофіївна отримала нагороду в номінації “Видатні приклади відваги” з рук заступника Генерального прокурора України Тетяни Корнякової. Пенсіонерка в минулому році затримала запеклого рецидивіста і вбивцю, який вдерся в квартиру через балкон і ножем поранив хворого чоловіка Любові Тимофіївни. Про той випадок Валентин Федорович згадує зі здриганням, переживаючи нібито це сталося недавно. Було десь близько опівночі, коли вікно в квартирі сімейства Шаповалов раптово бризнуло дрібними осколками. Вирішивши, що хтось кинув в скло каменем, Валентин Федорович попрямував до балкона і – раптом відскочив. На нього з закривавленим ножем і криком: “Всіх повбиваю, суки! З дороги!” рухався незнайомець з диким поглядом. Це пізніше подружжя дізнається, що їх нічний гість – досвідчений рецидивіст, за плечима якого 3 вбивства і 16 років тюремного стажу – в сусідньому під’їзді вбив чоловіка та тяжко поранив жінку. Та коли почув голоси людей, вирішив бігти через дах, а звідти спустився в сусідній під’їзд. Але двері горища виявилися закритими, і бандит заскочив на найближчий незасклений балкон. Ось так він і потрапив в кавртіру пенсіонерів. “Я не встиг навіть збагнути звідки взявся цей чоловік, як непрошений гість вдарив мене ножем прямо в обличчя, – розповідає Валентин Федорович. – Перший удар прийшовся трохи вище правого ока. Я машинально прикрив руками голову, а нападник в люті наносив удар за ударом”. На дзвін скла з ванної в кімнату вбігла Любов Тимофіївна. Бандит уже хотів бігти далі, до вхідних дверей, але раптово зачепився ногою за масивний стіл і впав. Жінка не розгубилася. Ненависть доповнила сили. Вона схопивши кухонний топірець, який випадково опинився за кріслом, “тюкнула” бандита. І хоча незнайомець встиг до кістки пошматувати пенсіонерці праву руку, спочатку Любов Тимофіївна хотіла вдарити непроханого гостя лезом сокири, але, як вона згадує: “Боялася, що кров’ю забрудню новий килим”. Сівши зверху на лежав, тримаючи сокиру вже в лівій руці, так як праву вона вже не відчувала, обухом била по голові, коли той приходив до тями. Посміхаючись жінка згадує слова слідчого: “Били ви непогано. Але не міцно”. Тепер на руках Любові Шаповал численні шрами. 12.06.2009.

 

 

Олег Цибульський став другим дніпродзержинцем, що отримав премію “Гордість країни” в номінації “Видатний приклад відваги”. Він зумів вчасно зорієнтуватися і підставити “башмак” під вагон трамвая, у якого відмовили гальма. “Взагалі-то я завжди їздив маршруткою, але тоді, як на зло, її довго не було. Довелося сісти в той нещасливий трамвай, хоча може бути і на щастя для інших пасажирів, які їхали разом зі мною, – згадує Олег. – Поки трамвай піднімався вгору, по проспекту Леніна, нічого не віщувало біди. Але коли він став повертати біля “Дружби” (трамвай № 3), в салоні згасло світло. І тут трамвай став рухатися назад. Серед пасажирів почалася паніка. Я вискочив з салону разом з кондуктором , яка, невдало намагалася покласти під колеса “башмак”. Випередивши набиравшого швидкість трамвай, підклав “башмак” під заднє колесо”. Професійну звичку користуватися “башмаками” Олег придбав ще в середині 90-х. “З 1995 по 1997 роки я працював в місті Тинда на ремонті Байкало-Амурської магістралі. Тому у мене є навички в цьому напрямку. Я уявляю, що таке” башмак “, що таке залізничний транспорт”, – розповідає Цибульський. Про те, що він може стати героєм Олег навіть і не думав. “Все сталося на одному диханні. Вискочив, підклав, зупинив … Тоді ж в голові промайнула думка, аби не повторилася трамвайна трагедія 1996 року”, – говорить володар премії “Гордість країни” 2010 року. 20.04.2011.

 

Конкурс «Babyphotostar» проводився восени 2010 року в Києві вже втретє. За традицією в ньому брали участь діти знаменитостей, так званих українських «селебрітіс». Але призове місце в ньому дісталося не дочці Ольги Сумської, і не синові Олега Гусєва, а фотогенічній і талановитій дівчинці з Дніпродзержинська – шестирічній Софії Третьяковій-Латаш. Вона посіла друге місце, обійшовши всю зоряну дітвору. Знайшовши анонс конкурсу в Інтернеті Анна, Сонина мама, відразу ж відіслала туди дочки портфоліо. Воно було готове заздалегідь, тому що Соня не так давно приймала участь в місцевому конкурсі «Міс Барбі». У цьому році темою конкурсу був «Каннський фестиваль». Всі діти-учасники повинні були перевтілитися в образи героїв фільмів або казок. «Мама придумала, що я буду Жасмин, тому що я на неї схожа», – розповідає дівчинка. Для втілення образу всіх дітей запрошували на професійні фотографування в столичній фотостудії «Finegold Production Studio». Соні дуже сподобався процес гримування, підбір костюмів і самих зйомок. Вона сказала, що весь цей процес зовсім її не стомлював. А в жовтні в готелі «Рів’єра на Подолі» відбулося нагородження фіналістів. Всього їх було близько сорка. За словами Сониної мами, приблизно 80% з них були зіркові діти. Головного переможця визначили організатори виставки – «Finegold Production Studio» і «Рів’єра на Подолі». А кращі роботи в номінаціях «Приз глядацьких симпатій» та «Кращий постер до фільму» назвали відвідувачі сайту виставки шляхом Інтернет-голосування. «Три конкурсу вже пройшло, і ще жодного разу не перемогла зоряна дитина, – зауважує Анна. – Цього року перше місце теж посів хлопчик Данило з рядової сім`ї”.

Текст Віктора КУЛЕНКА.