Кінець 80-х років був часом перебудови. В СРСР тоді дув вітер свіжих змін. Але стара влада, в особі закоренілих партійних працівників, “змінювалася” з величезним скрипом. Звикла до вказівкам зверху, не поспішала проявляти свою ініціативу і верхівка “молодших” (ВЛКСМ) працівників. Все нове приймалося в багнети. Так було і з організацією першого в СРСР фестивалю “Бітломанія”, який всупереч шаленому опору все-таки пройшов в Дніпродзержинську 28-30 квітня 1989 року. Тоді вся молодь міста тільки й жила “бітлами”.
“1989 рік – став роком моєї легендарної “Бітломанії-89”, – розповідає організатор фестивалю Валерія Любченко. – Польський журналіст, популярний музичний оглядач газети “Штандар млодих”, Анжей Пастернак писав тоді: “Від образи стискає горло, що руським першим прийшла ідея провести подібний фестиваль …” Іншої думки були влади Дніпропетровська. До нападок обкому комсомолу вже підключився обком партії. Спочатку була зроблена спроба загасити організацію фестивалю шляхом перенесення його термінів. Потім вже в більш категоричній формі Вони об’явили заборону, яка супроводжувала загрозу мого звільнення з роботи. Довелося навіть писати на ім’я редактора пояснювальну на тему: “Чому я як журналіст займаюся організацією фестивалів?” І знаєте, що я їм відповів? “Тому, що я живу і працюю так, як вчив великий Ленін. А він нам, газетярам, говорив: “Газета не тільки колективний агітатор, але і колективний організатор!” Проти Леніна тоді не пішли, але проведення в Дніпропетровську першого в СРСР офіційного фестивалю музики “Бітлз” все одно заборонили. Ідею “Бітломанії” підхопив Дніпродзержинський міськком комсомолу, але Дніпропетровськ і тут наздогнав свою жертву. І якби не хлопці з “Погляду” і “Комсомольської правди” – не бути б святкування тридцятиріччя “Бітлз”.
Незважаючи на те, що “Бітлз” були кумирами людей старшого покоління, супутниками їх молодості, вони уособлювали ідеали молоді всього світу також і покоління 70-80-х років. Творчість “бітлів” дуже популярною була і в часи перебудови, та й зараз не втратило свого сенсу. “Твори цієї групи улюблені всіма. А в 1989 році якраз виповнювалося 30-річчя Ліверпульської четвірки, – розповідає голова тодішнього молодіжного об’єднання “Райдуга”, один з ініціаторів проведення фестивалю Юрій Колесник. – Спочатку свій фестиваль ми назвали “Бітлз назавжди”, підкреслюючи тим, що перший радянський фестиваль бітломанії проходить саме в Україні, на берегах Дніпра … Правда, отримати дозвіл на проведення цього заходу у нас в місті було не так-то просто. Однак ми не стали чекати, поки за нас все зроблять “добрі впливові дядьки”- самостійно розробили план проведення фестивалю, уклали договір із зарубіжними виконавцями, спонсорами. І в кінці кінців підготували рекламу, частина якої і потрапила у Всесоюзну телепрограму “Погляд”.
І дуже шкода, що саме “завдяки” деяким з тих, хто мав реальні можливості допомогти ідеї проведення “Бітломанії”, але навпаки, на ділі намагався знищити її – не приїхали на фестиваль фінська група “Кліфтерс”, гості зі Швеції та інших країн. Але все одно рівень “Бітломанії-89” був настільки високим, що відсутність зірок не викликала у глядачів ніяких претензій. Хоча, які претензії могли бути з боку людей, які в основній своїй масі не знали, що відбувається за “залізною завісою”?
Тридцять шість тисяч глядачів побувало на цьому шоу. Вперше в історії двох міст, Дніпропетровська і Дніпродзержинська, глядач їхав на концерти в зворотному напрямку. Мало того: залізниця виділила додаткові приміські поїзди. “Бітломанію” знімали дві державні кіностудії документального кіно Москви і Києва, три телевізійні програми ЦТ, УТ і Дніпропетровська.
Це був суперфестиваль! Музика “Бітлз” об’єднувала людей різного віку. Вона несла любов і радість. Дорослі ставали хлопцями, а їхні діти не впізнавали своїх батьків і були щасливі від такої зміни. Хіпі з усього Союзу приїхали, прийшли в місто пішки і зупинилися наметовим містечком біля стін стадіону. Їх навіть охороняла міліція і супроводжувала до церкви на святкування Святої Пасхи. Кожен виступ виконавців глядачі зустрічали шаленими оваціями. Наймолодші і найсміливіші навіть намагалися прослизнути крізь заслони і побувати за сценою, зіткнутися віч-на-віч з винуватцями бурхливих захоплень стадіону. І все те, що відбувалося на стадіоні “Буревісник” треба було побачити і почути тільки особисто.
Двадцять чотири ансамблі та окремі виконавці відгукнулися на заклик газети “Прапор юності” відсвяткувати 30-річчя народження квартету “Бітлз” на Дніпропетровщині. Це були групи різні за своїми жанровими напрямками, але одностайні в спадщині безсмертної творчості “Бітлз”. На сцені, встановленій на зеленому газоні стадіону “Буревісник”, виступали: міжнародна група “Терра” з Вроцлавського політехнічного університету (до її складу входили музиканти Болгарії, Куби, Чехословаччини, Конго, Угорщини та ще шести держав світу), польські групи – лауреат першого Краківського фестивалю бітломанії “Баба”, “Обстава президента” і “Біт браверс”. Крім того, учасниками фестивалю стали радянські групи – “Містер Твістер”, “Старий приятель”, “Оптимальний варіант” і “Близнюки” з Москви, ленінградські “Гуднайт” і “Діти”, тбіліські групи “Бліц” і “Бітлз-клуб”, а також колективи з Києва та прибалтійських республік. Приємним сюрпризом для дніпродзержинських глядачів фестивалю став виступ їхніх земляків – групи “Друге дихання”.
“Нашу появу на “Бітломанії” можна вважати випадковою, – згадує гітарист і соліст “Другого дихання” Едуард Гавва. – Наскільки я знаю, ідею включити нас до складу учасників “Бітломанії-89” належала Леоніду Мошнязі, інструкторові міськжилуправління. Завдяки йому на початку 80-х виникла група “Едем”, яка в 1986 році стала називатися “Друге дихання”. Так ось, Леонід запропонував другому секретарю міськкому комсомолу Олегу Семенко, на правах господарів заходу дозволити виконати нам кілька композицій. Комсомольський працівник вже був знайомий з нашою творчістю. Він бачив і чув наш виступ на якомусь із святкувань Дня міста. І йому воно сподобалося. Скажу так, Олег Семенко на той час був людиною прогресивних поглядів. Ось так ми і потрапили на “Бітломанію”. Виконали на фестивалі дві свої авторські пісні – “Ліванські кедри” і “Гей там, на тому березі!”. Що мені особливо запам’яталося тоді на фестивалі, так це шикарна апаратура, величезні аудіколонки, встановлені продюсерським центром Ованеса Мелік-Пашаєва з Москви”.
Бітломанія – термін, який виник в 1960-і роки, що описує стан сильної, що межує з божевіллям, любові до групи “The Beatles”. Датою виникнення бітломанії вважається 13 жовтня 1963 року.
Зовсім юні музиканти харківської групи “Противага” зуміли зацікавити публіку і навіть викликати захоплення досвідчених журналістів. Під час виступу групи трибуни в буквальному сенсі ходили ходором, найгаласливіші і енергійні глядачі підспівували їм, танцювали біля сцени.
Фурор справив виступ ленінградської групи “Діти”. Скінчилася ера виконання сентиментальних пісень прославлявших лише тільки Леніна, партію та комсомол, коли крок вліво, крок вправо вважалися порушенням сценічного етикету. Як ковток свіжого повітря в гниючому середовищі для оточуючих стали слова з пісні, в якій йдеться, що “контора” знову когось б’є, а у дівчат спідниці рвуться… Для багатьох ще було дико слухати таку “крамолу. Але це вже було. Фрагмент виступу групи “Діти” можна подивитися у фільмі “Врубай Бітлів” режисера Юрія Терещенка.
Московська група “Старий приятель” зіграла рідко виконувані бітловські композиції “Things We said Today”, “She’s A Woman”, “Not A Second Time”. Ймовірно, любов музикантів до “The Beatles” була така висока, що і преса і публіка звернула увагу на зовнішню схожість досить довгоносого Шурикова з Джоном Ленноном і не менш довгоносого Зарецького з Джорджем Харрісоном. “Бітломанія-89” дивовижна подія для мене особисто, тому що група “Старий приятель” тільки організувалася. Тоді це був прекрасний час … якийсь сонячний, це була весна. Напевно, це один з найкращих днів у моєму житті”, – каже лідер гурту Олександр Зарецький.
Після довгих нарад журі оголосило володарів Гран-прі фестивалю. Ними були визнані тбіліський “Бітлз-клуб”, польська група “Обстава президента” і група з Москви “Старий приятель”. Переможцям вручили дипломи фестивалю та призи – кришталеві яблука, виготовлені на ДМК в ЦВТНП (цех виробництва товарів народного споживання) або по-простонародному “кришталевому” цеху.
Минуло 30 років після проведення дніпродзержинської “Бітломанії”, а отже і 60-річчя групи “Тhe Beatles”. Та незважаюячи на це, ідеї “Бітлз” живуть і перемагають!
