ЄРЬОМЕНКО ЕДУАРД АНАТОЛІЙОВИЧ – СПРОТСМЕН-ЕКСТРЕМАЛ

17 січня своє 53-річчя святкує Заслужений працівник фізичної культури і спорту України,  Заслужений тренер України з кіокушинкан карате, президент Всесвітньої Федерації хортингу Едуард Анатолійович Єрьоменко.

Кам`янське славиться своїми спортивними традиціями. Серед сотень вихованців різних видів спорту, які ставали переможцями найвищих світових турнірів є доволі унікальні люди. Одним з таких всесвітьновідомих різнопланових спортсменів, а нині тренерів, можна назвати Едуарда Анатолійовича Єрьоменко, пока що єдиного кам`янчанина, що очолює одну з міжнародних спортивних організацій.

Все почалося з …музики

Єдуард Єрьоменко народився 17 січня 1968 року. Батька, Анатолія Івановича, хлопчик погано пам’ятає, бо той пішов з сім’ї, коли йому було шість років. Едика і молодшого на чотири роки брата Женю, виховувала мама, Валентина Іванівна. Район де жила їхня сім’я вважався місцем мистецтва і спорту, недалеко один від одного знаходилися спорткомплекс “Прометей”, музичне училище та музична школа № 1. До речі, ця школа стала першою в місті, яка почала процес навчання дітей музичного мистецтва. Тому не дивно, що Едуард Єрьоменко був записаний мамою в музикалку, де навчався грою на баяні. Паралельно він став вчитися в загальноосвітній середній школі № 32. А заодно і відвідував басейн “Прометей”, де ази триматися на воді викладала Галина Василівна Вишницький (що стала пізніше заслуженим тренером України). Через п’ять років хлопчик залишив плавання і перейшов в секцію дзюдо СК “Прометей”, де з ним працювали тренери Іван Олексійович Вишницький, Микола Андрійович Дранішніков, Олександр Кузьмич Кравцов. У той час “Прометей” вважався одним з найсильніших в Україні. Провівши п’ять сутичок чистими перемогами, в 1982 році він вперше стає чемпіоном Дніпропетровщини серед юнаків у ваговій категорії до 62 кг. В нагороду Едик отримав щомісячну спортивну стипендію і державне екіпірування, що на той час дуже суттєво допомагало економити сімейний бюджет. На наступний рік хлопець підтвердив чемпіонський титул, але вже серед борців вагою до 68 кг, а також став переможцем першості Української Ради ФіС. Потім були ще перемоги. І ще поразки …

 

Едуард Єрьоменко (ліворуч) не забуває про свого першого тренера Івана Олексійовича Вишницького (по середині).  01.01.2020.

Перевагу віддав боротьбі

Сьомий і восьмий класи хлопець навчався вже в СШ № 24. А потім вступив до СПТУ № 26 за спеціальністю “апаратник хімічного виробництва широкого профілю”. Але спорт не кинув. Паралельно з дзюдо став займатися в секції боксу у тренера Л.М.Дородного (СК БКХЗ) і став чемпіоном області. І все ж перевагу віддавав боротьбі. Тим більше, що в 1984 році виконав норматив кандидата в майстри спорту з дзюдо. У 1985 році Е.Єрьоменко перейшов в тому ж профтехучилище на іншу спеціальності. По закінченню навчання він отримав четвертий розряд столяра виробництва художньої та стильних меблів. У цей час у Едика з’явилися нові спортивні захоплення. Посівши друге місце в Білій Церкві на юнацькому чемпіонаті профспілок СРСР з боротьби самбо, він стає кандидатом у майстри спорту. І вже для багатьох стало несподіванкою його участь в легкоатлетичному пробігу. 9 травня 1986 року Єрьоменко в складі збірної команди міста взяв участь в пробігу на марафонській дистанції 42 км 195 м – від монумента “Безіменна висота” в Дніпропетровську до монумента “Аульський Плацдарм”. Червона стрічка лідера, яку Едуард отримав, нині зберігається в музеї історії міста Кам’янське. А ще він відзначився на випускному підсумковому заліку з фізкультури в СПТУ № 26, коли встановив рекорд училища з підтягування на перекладині. На сьогоднішній день більше тридцяти двох разів так ніхто і не зміг підтягтися, що залишається планкою досягнень, занесених до Книги рекордів СПТУ № 26.

Випробування Афганом

Новий етап в житті почався з 20 жовтня 1986 року, коли призовник Збройних Сил СРСР Едуард Єрьоменко потрапив в навчально-розвідувальну роту імені Героя Радянського Союзу Олександра Карявіна, 345-го Ферганського окремого повітряно-десантного полку (Узбекистан). Через півроку він був відряджений на бойові дії в Республіку Афганістан розвідником 80-ї окремої розвідувальної роти 103-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії. Неоціненну допомогу в його становаленіі як воїна, надали заняття силовими видами спорту. Фізорг роти Едуард Єрьоменко зайняв перше місце на дивізійному спортивному святі до Дня фізкультурника з виконання військово-спортивного комплексу. Його рекорди здивували не тільки товаришів по службі, а й командування: підйом переворотом на перекладині – 150 разів, віджимання на брусах – 100 разів. А ще старшина Єрьоменко став чемпіоном дивізії з рукопашного бою.

 

У 1989 році разом з виведенням Радянських військ з ДРА, завершується і служба Е.А.Єрьоменко в рядах Збройних Сил. За заслуги перед Батьківщиною він був нагороджений медаллю “За відвагу” (1987) і орденом “Червоної Зірки” (1988).

Новий напрямок – східні єдиноборства

Після демобілізації Едуард вступив на навчання в Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту на кафедру боротьби та боксу, де тренером був дворазовий Олімпійський призер з боксу Віктор Григорович Савченко. У 1989 році Едуард Єрьоменко став срібним призером чемпіонату Радянського Союзу з рукопашного бою.

 

З початку 90-х років почався сплеск бурхливого розвитку різних східних єдиноборств в СРСР. Стали проводитися регулярні змагання та семінари, атестаційні та кваліфікаційні іспити. Не міг пройти повз екзотичних видів спорту і Е.Єрьоменко (на фото четвертий в першому ряді). На початку 1991 року в польському Кракові він пройшов тренування у віце-президента Європейської Федерації кіокушин карате, видатного майстра Анджея Древняка (6 дан). А восени того ж року зайняв перше місце на відкритому Всеукраїнському турнірі з кіокушин карате в Дніпропетровську, і став бронзовим призером першого чемпіонату України, який пройшов у Донецьку.

Досконалості немає меж

А вже навесні 1992 року Едуард додав до своїх спортивних досягнень нову главу. У складі збірної України з альпінізму він взяв участь у сходженні на найвищу гору Європи – Ельбрус, а також вершини Віа-Тау, Гумачі і один з відомих в світі льодовиків Таш-Ка-Таш.

 

Досконалості немає меж. Цей девіз підходить за всіма параметрами Едуарду Єременко. Він продовжує вчитися у самих іменитих тренерів світу. Протягом 1992/1993 року в угорських містах Будапешт і Сольнок спортсмен взяв участь в п’яти семінарах під керівництвом технічного експерта Європи з кіокушин карате, президента Угорської Федерації кіокушин карате Іштвана Адамі (5 дан). І результати не змусили себе чекати. Уже в наступному році Єрьоменко перемагає в Берліні на відкритому чемпіонаті Німеччини. Ще два роки українець тренується в Берліні у відомого майстра, президента федерації Німеччини з кіокушин карате Інго Фрайера (6 дан), і одночасно там виступає.

Президентські амбіції

По закінченню в 1995 році Дніпропетровського державного інституту фізкультури і спорту, Едуард Анатолійович Єрьоменко отримав диплом спеціаліста “Тренер по боротьбі, викладач фізичного виховання”. З 1999 по 2003 рік він завідує відділенням єдиноборств Дніпродзержинського коледжу фізичного виховання. При цьому є ще й діючим спортсменом, виступаючи на різних змаганнях. У 2002 році Едуард стає призером абсолютного чемпіонату Європи з кіокушин карате (Вроцлав, Польща), за що отримує спортивне звання “Майстер спорту України” з карате.

Спортивна діяльність нашого земляка стає відомою в усьому світі. І вже 29 жовтня 2003 після виступів на відкритому чемпіонаті Японії з кіокушин карате Едуард Анатолійович Єрьоменко був призначений офіційним представником Міжнародної Федерації кіокушинкан карате в Україні. У тому ж році стає президентом Федерації кіокушинкан карате України. По завершенню чемпіонату світу (Москва), де він став призером, Єрьоменку присвоєно спортивне звання “Майстер спорту України міжнародного класу” по карате.

Виступаючи в місті Сентеш (Угорщина) в 2007 році, збірна України завоювала Кубок Європи з кіокушинкан карате. За що Едуарду Анатолійовичу Єрьоменко Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту надало державне звання “Заслужений тренер України”.

Влітку 2008 року в складі збірної України з марафонського плавання Едуард Єрьоменко вдало взяв участь в міжнародному змаганні “Переплиття протоки Босфор” (1200 учасників з 140 країн світу).

Кам`янчанин очолив всесвітню спортивну організацію

У серпні 2009 року Е.А.Ерьоменко заснував міжнародну громадську спортивну організацію “Всесвітня Федерація хортингу” – WORLD COMBAT HORTING FEDERATION.

 

А через майже через одинадцять років, 27 лютого 2020 року, вона була офіційно зареєстрована. І тепер це перша, і поки що єдина, міжнародна спортивна федерація, якою керує уродженець Кам’янського (Дніпродзержинська).

 

Учитися, учитися і ще раз учитися

Едуард Єрьоменко на досягнутому не зупинився, не став спочивати на лаврах. Крім фізичного вдосконалення він продовжував підвищувати свій інтелектуальний рівень. У 2009 і 2010 році отримав вищу освіту в Київському національному університеті ім. Т.Шевченка (факультет “Правознавство”) і економічному факультеті Київського міжрегіонального інституту управління (спеціальність “Облік і аудит”). В даний час він є заступником директора навчально-наукового інституту спеціальної фізичної та бойової підготовки і реабілітації, професор кафедри Університету державної фіскальної служби України. У 2019 йому присвоїли звання “Заслужений працівник фізичної культури і спорту України”. А ще він встигає справлятися з обов’язками заступника керівника Київської обласної організації ветеранів Афганістану. До речі, наш земляк ще в 1997 році заснував Дніпропетровський обласний фонд ветеранів Афганістану.

 

Крім вищевказаних нагород СРСР, Едуард Анатолійович Єременко має державні нагороди України – медалі “За Віру і мужність”, “За відзнаку у військовій службі другого ступеня”, Почесний знак “Військова доблесть”, а також золоту медаль міжнародної виставки “Сучасні заклади освіти-2015”.

ДОВІДКА

Єрьоменко Едуард Анатолійович – президент Української Федерації хортингу (повноконтактний комплексний вид бойового мистецтва).
17.01.1968 р – народився в Дніпродзержинську (з 2016 року Кам`янське).
1984 – виконав норматив кандидата в майстри спорту з дзюдо.
1986 – виконав норматив кандидата в майстри спорту СРСР з самбо.
2005 – присвоєно спортивне звання “Майстер спорту України міжнародного класу” по карате.
2007 – присвоєно державне почесне звання “Заслужений тренер України”.
2008 – заснував Українське бойове мистецтво хортинг.
2009 – заснував міжнародну громадську спортивну організацію “Всесвітня Федерація хортингу”.
Служба в збройних силах – учасник бойових дій в Афганістані (1986-1989), старшина запасу 80 окремої розвідувальної роти 103 повітряно-десантної дивізії.
Заступник директора навчально-наукового інституту спеціальної фізичної і бойової підготовки та реабілітації, професор кафедри Університету державної фіскальної служби України.
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2019).