Перейти до вмісту
У 1893 році, всього через 4 роки, після пуску Дніпровського заводу, на ньому стали активно розвиватися спортивні традиції – було відкрито Товариство веслувального плавання або яхт-клуб. Він був одним з кращих річкових яхт-клубів на півдні Російської імперії. Яхтсмени Кам’янського успішно брали участь в регатах різного рангу – і самі проводили змагання. Ось як описує свої спогда про яхт-клуб в своїй книзі “Родное Каменское, слободы и села, родословные” Петро Петрович Коршун, старожил и тренер по легкой атлетике. “Директор-розпорядник Дніпровських підприємств Г.Г.Ясюкович, запрошений з Петербурга, домігся від господарів заводу спорудження біля водокачки яхт-клубу, так як сам був любителем цього виду спорту. Яхт-клуб був побудований з дерева на високому березі, з огляду на щорічні повені, коли в квітні сходив льодохід, і на Дніпровських порогах відбувалися затори льоду, вода піднімалася біля Кам`янського на 4-6 і більше метрів, і коли будували заводські цехи, то теж вся площа заводу була піднята вище рівня повені. Я не бачив дерев’яний яхт-клуб, так як він згорів і замість нього побудували кам’яний яхт-клуб, який мав підвальне приміщення для зберігання академічної посуди на рухомих сидіннях для того, щоб можна було веслом зробити велике захоплення води і використовувати не тільки силу рук, але і ніг. Академічні судна були легенько через виготовлення їх з тонких і вузьких рейок на мідних заклепках, і борти вони мали невисокі, так як в бурю на них не змагалися і не тренувалися . І взагалі з ними поводилися дуже обережно, щоб не пошкодити дороге і часто закордонне судно. Так як яхт-клуб був на крутому березі і підніматися треба було по бетонних сходах, то паралельно їм був встановлений металевий бар’єр, на якому висіли дві парусинові петлі на роликах, і човен вставлявся носом і кормою в петлі і обережно спускався з гори на берег, і в воду, а також обережно піднімався вгору і ставився на стелажі елінгу. В яхт-клубі займалися чоловіки і жінки, а також змагалися з командами Брянського (Дніпропетровськ) заводу та інших міст України. В яхт-клубі був великий більярд, окремі роздягальні для чоловіків і жінок, а також душові, туалети і буфет. Для того щоб потрапити в яхт-клуб, треба було перейти Верхню колонію і по мосту над залізничними коліями, що йдуть на територію заводу, перейти міст (який і зараз існує). … Десь в 1929-1930 роках була така сильна повінь, що кам’яний яхт-клуб затопило майже до стелі. Я з хлопцями там плавав, і біля електричних вимикачів і розеток нас било електрикою, і ми ближче не підпливали. Яхт-куб після цього не відновлювали і перенесли його за місто, вище за течією, де він і зараз знаходиться, поруч з побудованим мостом через Дніпро”. На верхньому фото (десь після 1913 року): команда веслярів на Дніпрі. На задньому плані літній яхт-клуб (у виді пірамідки).
Покинувши академічне веслування в 1981 році, після 30 років, майстер спорту міжнародного класу Світлана Купріченкова знову в строю і вже стала срібним і бронзовим призером чемпіонату світу серед спортсменів-ветеранів. 20.09.2011.
Тренер ДЮСШ № 1 з академічного веслування В’ячеслав Стефашин в Ріо-де-Жанейро на юніорському чемпіонаті світу. 2015.
У Новомосковську відбувся другий етап кадетської регати “Золоте весло”. Організатори змагань – клуб “Дніпро” – присвятили їх пам’яті видатних діячів академічного веслування: спортсменам, тренерам, усім тим, хто своїм життям прославляв цей вид спорту. Кам’янчани повернулися додому з нагородами. “Золото” завоювали Денис Дяченко, який виступав в категорії юнаки 2002/2003 р.н. і Артур Григор’єв (2004/2005 р.н.). На фото золоті призери і тренер Олеся Опенчук. 05.07.2018.
В Дніпрі пройшов юніорський чемпіонат області з веслування на ергометрах. За підсумками змагань вихованці Кам`янських тренерів Олександра Харченко і Юрія Полівця (обидва із КДЮСШ “Металург”), а також Дмитра Хоросоженка (ДВУФК-КДЮСШ “Металур”) посіли шість призових місць (2+1+3). Перше місце – Ломан Владислав (тр. Д.Хоросоженко), Жадан Маргарита (тр. О.Харченко). Друге місце – Файчук Анастасія (тр. Ю.Полівець). Третє місце – Романенко Данило (тр. О.Харченко), Полякова Анастасія (тр. Д.Хоросоженко), Рибалко Дарина (тр. Ю.Полівець). 02.02.2020.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
