СПОРТ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА-КАМ`ЯНСЬКОГО В ФОТОГРАФІЯХ. № 1125

Спорт

 

Легкоатлети СК “Прометей” Володимир Шинкаревський (переможець першості країни серед юніорів із семиборства і чемпінату СРСР з десятиборства), Євген Семикозов, Володимир Маєвський. 1970-і роки. Верхнє фото з архіву В.Тонконога.

 

На стадіоні “Перемога” 20 травня 2014 року змагалися спортсмени з легкоатлетичного чотириборства (біг 60 метрів, 500 метрів – дівчата, 800 метрів – юнаки, а також стрибки в довжину і метання тенісного м’ячика). Бронзовим призером обласних змагань став Валерій Лебідь. На фото головний спеціаліст міського управління освіти Віра Фіалко вручає спортсмену грамоту.

 

Команда студентів металургійного коледжу після легкоатлетичного пробігу площа Дзержинського (нині Петра Калнишевського) – кінотеатр “Мир” на лівобережжі, присвяченого дню визволення міста від фвшистських окупантів. 23.10.2014.

 

21 листопада 2020 року п`ятий INTERPIPE DNIPRO HALF MARATHON Ліги українських мейджорів у зв’язку з пандемією проходив в онлайн форматі. Вже в третє в цьому році Олександр Гелетій пробіг дистанцію в 21 км.

 

У Києві на Трухановому острові 1 липня 2019 року відбувся міжнародний ультрармарафон Garmin. Кам’янчанка Людмила Хоменко вперше подолала 50-кілометрову дистанцію. “На старті особливо не переживала, тому що навіть не уявляла що буде, – розповідає Людмила. – Після фінішу підійшла до столика з їжею і водою. Дівчина, яка роздає воду, поцікавилася про моє самопочуття, здогадавшись, що перший раз біжу 50 км. Запитала скільки вже марафонів (42 км) я бігала. Я їй кажу: жодного. Вона здивовано: а по 30 км. Я їй: ні разу. Більше 25 км в житті не бігала. За висловом її обличчя я зрозуміла, що зробила дуже нелогічний для неї, та й напевно для багатьох, вчинок. Але я вважаю це своїм досягненням, яким дуже пишаюся. Перші 25 км пролетіли легко і в кайф, а далі почалося … На двадцять сьомому перейшла на крок. І якийсь час так долала: то крок, то біг. Після 30 км почало нудити, дуже сильний дискомфорт в животі не давав прискоритися. Це все від мого не серйозного підходу до харчування перед забігом. Більше не зупинялася. Ледве рухалася, але весь час рухалася. Це все тягнулося десь до 40-го кілометра. Зі мною йшли і підбадьорювали моя група підтримки: Владик і Артур Кутаров. Спасибі вам величезне, сама я б напевно зійшла з дистанції. Останні 10 км мій син Владик побіг зі мною, не дивлячись на те що не відновив травмоване коліно. Звичайно ж після такої підтримки було соромно не дійти до кінця … І я дійшла … за 6 годин 41 хвилину”.

Текст Віктора КУЛЕНКА.