ОЛЕКСАНДР КОЛЧИНСЬКИЙ – ОЛІМПІЙСЬКИЙ ЧЕМПІОН З НЕПРОСТОЮ ДОЛЕЮ (відео)

Спорт

 

20 лютого 65 років тому в Києві народився видатний радянський борець греко-римського стилю Олександр Колчинський. Він стрімко піднявся на вершини міжнародного спорту і завоював два олімпійських золота. На килимі він завжди був бездоганний, а в житті, схоже, допускав чимало помилок, і в якийсь момент навіть опинився за гратами. Життя богатиря пролетіло настільки ж стрімко, як і його видатна спортивна кар’єра – у віці 47 років дворазовий олімпійський чемпіон пішов з життя, розповідає  сайт http://borba.com.ua/news/2823-oleksanr-kolchinskiy-olmpyskiy-chempon-z-neprostoyu-doleyu.html 

ДИТИНСТВО

Сашу Колчинського прозвали богатирем ще в перші хвилини його життя – малюк з’явився на світ вагою п’ять кілограмів. Міццю він пішов у свого діда, який, будучи капітаном пароплава, допомагав вантажникам, тягаючи по чотири пуди за раз. Але все ж онук виявився куди більшим: в рік він важив як трирічна дитина, а коли вчився в школі, мама небезпідставно хвилювалася, що син вимахає вище двох метрів – знайти одяг тоді було б великою проблемою. На радість батьків, силач зупинився на позначці 192 сантиметри, і труднощі виникали тільки з взуттям 47-го розміру. Туфлі для хлопця доводилося шити під замовлення по спеціально підібраним колодкам.

Активність свого сина батькам вдалося розсудливо направити в спорт. Колчинський ще з дитинства був непосидою, часто хуліганив. “Дорога вашого сина: спецшкола-Колонія-в’язниця”, – говорила якось директор школи, в якій навчався Олександр. Однак вона помилялася. Спочатку плавання, потім бокс і, нарешті, боротьба змінили характер молодої людини і його ставлення до життя. Він так полюбив тренування, що життя без них собі не уявляв. Багато разів батьки пропонували йому піти погуляти з друзями на вулицю, але той відмовлявся – тренування. За шкільні роки Олександр не пропустив жодного!

Завдяки своїй завзятості, працьовитості і видатним природним даним Колчинський в 1974 році став наймолодшим в історії країни чемпіоном-важковаговиком – йому було всього 18 років.

ПЕРЕМОЖНИЙ ПРОГИН

У 1975 році Колчинський був включений до збірної Радянського Союзу. На чемпіонаті Європи у ФРН Олександр вперше відзначився на дорослому міжнародному рівні – здобув бронзову нагороду. Восени на чемпіонаті світу в Мінську він був вже другим, поступившись лише видатному болгарину Олександру Томову, і питання про поїздку на Олімпійські ігри в Монреаль було вирішено. У Канаді Колчинський поряд з Суреном Налбандяном був наймолодшим членом збірної. Перемоги від нього чекали, але якби він знову поступився Томову, навряд чи б хтось міг дорікнути йому. Однак Олександр прогином кинув практично непереможного суперника і був винесений товаришами з килима на руках, під крики: «Богатирьок! Красень! Ти зробив неможливе!».

 

ukrwrestling.com

Наступний олімпійський цикл, що підводив усіх до Московської Олімпіади, приніс Колчинському масу позитивних результатів. У 1978 році він нарешті, з третьої спроби став чемпіоном світу, а ще виграв цілу купу нагород міжнародних і радянських змагань. Питання, а хто ж найкращий в Радянському Союзі борець греко-римського стилю в найважчій ваговій категорії, ні в кого не виникало. І той факт, що Олександр був включений до складу команди на ігри в Москві, нікого не здивував. Тепер-то Колчинський був фаворитом. І свій статус борець виправдав: все знову вирішила наполеглива сутичка з Томовим. Болгарин поступився і здобув своє третє олімпійське срібло, а Колчинський став дворазовим олімпійським чемпіоном.

Колчинський міг би отримати ще не одну перемогу, проте дали про себе знати неймовірні фізичні навантаження. Ще перед Олімпіадою, проходячи медичний огляд в Москві, спортсмен відчув серцеві болі. Лікарі попередили Олександра: треба зменшити навантаження. Однак чемпіон не зважав на “різні дрібниці”. І все ж настав час прощатися з великим спортом. Непереможний киянин вже не бачив стимулу до перемог, адже він виграв все, переміг кращих суперників. Тому в 1983 р. на чемпіонаті СРСР, який проходив у Мінську, йому влаштували офіційні проводи.

 

 

ЩО ДАЛІ?

Життя поставило перед Колчинським нелегке питання: “Що робити далі?”. Спортсмен, який звик до слави, постійної уваги до себе, безбідного життя, повинен був пристосовуватися до зовсім іншого стилю.

На перших порах допомогли знайомі, які запропонували переїхати з Києва в Ташкент і там займатися швейним виробництвом, освоювати ази комерції. І, начебто, справа пішла, з’явилися гроші, інтереси. У 1994 році Олександр був засуджений до семи років в’язниці за вимагання. Версії події різняться: по одній з них прославлений спортсмен потрапив за грати випадково, через непорозуміння, за іншою – він був членом злочинного угруповання, що займалася контрабандною. Правда, мабуть, як завжди десь посередині.

У місцях ув’язнення Колчинський провів два роки, після чого був помилуваний указом керівника країни.

Після поневірянь у в’язниці Алік, як його називали рідні та друзі, хотів знову працювати у сфері спорту. У нього були плани повернути молодь з вулиць у спортивні зали. Він заснував і очолив Благодійний фонд допомоги розвитку спорту «Олімпійський резерв». Останнім місцем роботи славного чемпіона став очолюваним ним Київський спортивний клуб “Гарт”. Чиновницька робота була йому не до душі, але він хотів «трохи розгребти ситуацію у вітчизняному спорті».

Влітку 2002 року друзі запросили Олександра з дружиною відпочити на Волині. На лоні природи Колчинський хотів забути на деякий час про всі турботи. Здавалося, все складалося якнайкраще. Однак, скупавшись в озері, він раптом відчув себе погано. А вже через кілька хвилин впав як підкошений. Поки викликали “швидку”, серце чемпіона зупинилося.

Поховали видатного спортсмена на Совському кладовищі в Києві, неподалік від будинку, де він жив.

Тепер у Києві щорічно проходить юнацький турнір його імені.

Джерела: https://day.kyiv.ua/ru/article/obshchestvo/korol-tushe
https://www.championat.com/other/article-3278549-istorija-zhizni-olimpijskogo-chempiona-aleksandra-kolchinskogo.html