“МУЗЕОЛОГІЧНА МАШИНА” (історія музея міста Кам`янське)

Історія

 

1 лютого 1985 року в будинку, побудованому за індивідуальним проектом архітекторів майстерні “КиївНДІмістобудування” (керівник Віктор Григорович Ширяєв), була відкрита для відвідувачів експозиція музею історії міста Дніпродзержинська.

Виявляється, що урядове замовлення, музей історії міста був пам’ятником радянського музейного проектування. Це стверджує доктор мистецтвознавства, професор Московської державної художньо-промислової академії ім. С.Г. Строганова Марія Терентіївна Майстровська в своїй роботі “Музейні експозиції: тенденції розвитку”. Вона ставить його в один ряд з найбільшими музейними комплексами “монументальної ідеологізованої експозиції”.

 

У 1986 році був випущений буклет “Аудіовізуальний музейний сеанс”, в якому можна прочитати наступне: “Поряд з традиційною формою представлення історії через експонати в музеї вперше у вітчизняній практиці музеєзнавства використовується аудіовізуальне видовище, так званий музейний сеанс. Це – ефективна форма експозиційної роботи з допомогою технічних засобів. Автори проекту архітектурно-художнього оформлення музею – художники комбінату живописно-оформлювального мистецтва Ленінградського відділення Худфонду РРФСР, лауреати Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка, заслужені діячі мистецтв МНР В.І.Коротков і В.Л.Ривін.

Зйомка і озвучування музейного сеансу проведені за спеціальним сценарієм (автор – член Спілки письменників СРСР М.М.Ктітарєв) на кіностудії О.Довженка знімальною групою під керівництвом режисера-постановника В.С.Городько. Проект технічного оснащення виконаний Ленінградською філією Державного проектного інституту “Діпрокіно” (головний інженер проекту М.Амлінський)”.

 

У музейному сеансі використовувався комплекс сучасних (в ті часи) аудіовізуальних засобів радянського виробництва: установки автоматичного показу слайдфільмів (поліекрана), кіноустановка, діапроекційний блок, інформаційне табло, установка для демонстрації великих фотоплакатів – “фотокор”, обладнані в підвісній стелі акустичні світлотехнічні прилади. Всі технічні засоби музейного сеансу керувалися за допомогою трьох електронно-обчислювальних машин.

Аудіовізуальний музейний сеанс був організований навколо чотирьох демонстраційних установок з технічними засобами, об’ємними експонатами, скульптурними композиціями, на які в ході сеансу відтворювалися чотири епізоди з історії міста.

Створення експозиції щедро фінансувалося, тому в ній використані дорогі високоякісні матеріали – мармур, граніт, мідь, бронза. За дизайнерської концепції музей був установа і, як називали його творці, “музеологіча машина”, де були використана новітня на той час музейна технологія із застосуванням найновішої техніки, складних систем штучного освітлення, кіно, діапроекції і магнітофонних записів.

Перший зал тоді представляли екскурсійним групам наукові співробітники музею, як традиційно це робиться у всіх музеях, однак ця експозиція була посилена трьома оригінальними, що працювали за окремими звуковими і світловими програмами, макетно-діорамним композиціями: “Село Кам’янське”, “Вагон” і “Завод”.

Музейний сеанс в залі радянського періоду історії міста починався з вестибюля. Автоматично запалювався покажчик “Початок сеансу”, звучала пісня про Дніпродзержинськ, включалась оригінальна люстра над парадними сходами, по якій відвідувачі піднімалися в експозиційний зал.

Приміщення кінопроекційної – це куб зі скляними стінами, підвішений над парадними сходами. На кіноекрані за допомогою кінопроектора з біфілярною касетою відвідувачам демонстрували пролог експозиції.

Після перегляду кинофрагмента відвідувачі переходили до першої композиції. Маршрут переходу від композиції до композиції вказувала змонтована в підлозі світлова доріжка, яка працювала в режимі “вогні, які біжать” (вона як би “кликала” відвідувачів за собою). Переходи заповнювалися звуковими і світловими ефектами.

 

Синхронно з імітацією стуку телетайпа на інформаційному табло вдруковувалися повідомлення про революційні події в Кам’янському, а під час показу на екрані слайдів-портретів кам`янских більшовиків – їх прізвища на табло (було б чудо, якби зараз так само показували наших героїв АТО). Звукова партитура органічно доповнювалась світлоефектами.

 

Композиція “Будівництво соціалізму в роки перших п’ятирічок” демонструвалася тематичними фотоколажами, які автоматично змінювалися по черзі в двох вітринах-вікнах. Методом зміни світлових програм увагу відвідувачів привертали на експонати: патефон; зразки продукції металургійного заводу, макети літаків, на яких вчилися літати аероклубівці міста.

Головним в композиції “Велика Вітчизняна війна” був поліекранний фільм “Листи війни”, в якому на основі унікальної колекції музею – фронтових трикутників – розповідалося про цей період.

Далі звучала пісня “День Перемоги”, спеціальне освітлення спрямовувалося на експонати, розташовані поруч (зброя періоду війни, бойові прапори військових з’єднань і ін.). Ведуче світло “запрошувало” відвідувачів до четвертої композиції (до екрану, на якому демонструвався пролог), де люди дивилися кінокадри “Дніпродзержинськ сучасний”.

Аудіовізуальний музейний сеанс – це по суті був приклад активного впровадження науково-технічного прогресу в область ідеології, культури. З ним знайомилися фахівці музейної справи Києва і Москви, Павлограда і Ростова-на-Дону, Красноярська і Новосахалінска, Челябінська і Вітебська. Поступово знайомство з музейним сеансом в нашому місті перетворилося в школу обміну досвідом.

Фотограф, автор знімків про будівництво музею Яків Олексійович Куценко недавно назвав “головкомом музею міста” Євгенія Дейнегу, який завідував тодішнім програмним управлінням музею. “Це було круто і на межі фантастики! Наш музей був за технічним оснащенням самим унікальним в СРСР. Мало хто сьогодні про це знає. Навіть з Московського музею космонавтики приїжджала до нас узагальнювати досвід. Але, на жаль, в даний час 95% технічних засобів музею не в робочому стані і морально застаріло”, – написав у соцмережах Є.Дейнега.

 

В матеріалі використані фотографії автора Якова Олексійовича Куценка.