КОМАНДИР БРОНЕПОЇЗДА З КАМ`ЯНСЬКОГО

 

Під склом у другому експозиційному залі музею ДМК стоять макети двох бронепоїздів. Їх оригінали – два потужних бронепоїзда, – були виготовлені на Дніпровському заводі в 1919 р і носили назви “Радянська Україна” і “Радянська Росія”. Однак дана публікація – зовсім не вираження симпатії до ідеалів більшовиків. Це лише документальне опис подій того часу, пише    https://www.facebook.com/МУЗЕЙ-ДМК-2028459340510638/?jazoest=26510012187485649113988410350697666106666669118659087120651065077102569797116507583102120451096912299551181035865100122122868610697869078687211795895297825482541161029752118108100778210511253717173101116795471955712265

Виготовлення бронепоїздів (БП) було важкою і трудомісткою справою, особливо якщо додати до цього всі нюанси військового часу. Згідно зі звітом за квітень-липень 1919 року віце-директора Дніпровського заводу Яна Болеховського, “працювати доводилося під дулом револьверів заїжджих командирів, головним чином матросів. Як робочі, так і інженери, неодноразово, не йдучи з майстерень, працювали по 33-34 години поспіль”. Проте, більшовики шалено поспішали з будівництвом і щедро оплачували працю заводчан. Це було виправданим – пущені на рейки БП – справжні фортеці, були більш ніж грізною зброєю і виграли чимало битв.
Командирами на поїздах служили люди, іменами яких довгий час називалися дві вулиці нашого міста – Юліус Скалик (командував “Радянською Україною”) і Петро Бойко (керував “Радянською Росією”).

Скалик був чехом за національністю, після громадянської війни виїхав на батьківщину, був партизаном під час Другої Світової. Петро Бойко після завершення Громадянської повернувся в Кам’янське і з 1926-го по 1941-й працював на Дніпровському заводі. Коли в 1941-му Німеччина напала на СРСР, майор Бойко знову очолив бронепоїзд, яким командував до самої Перемоги.
Однією з особливостей цієї людини було те, що Петро Бойко сильно вірив у містику. Довгий час, як талісман, він носив у сірниковій коробці засушену папороть і стверджував, що знайшов її квітучою. Крім цього, командир бронепоїзда був, можна сказати, фаталістом. Він розповідав, що в юності один хіромант дуже точно передбачив його долю. Зокрема, сказав: “Не бійся. Смерті тобі в боях годі й шукати”. Так і сталося – Бойко пройшов дві війни і залишився живий, хоча і отримав п’ять поранень і другу групу інвалідності.
Після війни бойовий командир знову повернувся на Дніпровський завод і з 1945-го по 1957-й працював оператором в рейкобалковому цеху і старшим піротехніком заводу. З підприємства Петро Бойко пішов на пенсію. У 1976-му, у віці 81 року, він закінчив свій життєвий шлях.

На фото:
– Петро Бойко (верхнє);
– Макет БП “Радянська Україна” в музеї ДМК;
– БП “Радянська Росія”;