Перейти до вмісту
Квітучі тюльпани і нарциси, бутони півоній і маків, що розпустилися, радують око. Ось-ось їх змінять яскраво-жовті іриси і великі, різного забарвлення братки. Квітучі бузки, черемха, і ніжна береза огортають нас вражаючим за різноманітністю та красою гамою запахів. Повітря напоєне пахощами солодко-п’янких ароматів, що виділяються весняною природою. Все це можна відчути відвідавши розарій, що знаходиться на Соцмісті. Сад безперервного цвітіння – мрія всіх садівників, і працівникам розарію вдалося створити саме таке диво. Розарій здається об’ємним, так як на порівняно невеликій території в 3,5 га розташовується безліч кольорів. Вони буквально у кожному куточку, відвідувачі почуваються начебто у квітковій казці. А головним казкарем її довгий час була майстриня служби озеленення Людмила Олексіївна Головко, яку в 2007 році змінила Лідія Григорівна Могила (на верхньому фото). 30.04.2013.
Знаками вдячності воїнам-переможцям Другої світової війни стоять у наших містах та селах стели та обеліски–пам’ятники, до підніжжя яких під час святкових дат покладають живі квіти. А на “ДНІПРОАЗОТі” пам’ять солдатів війни увічнена особливим чином. На їхню честь закладено і до цього дня буйно цвіте щовесни унікальний сад квітів – розарій підприємства. Рішення про закладання цього вічнозеленого куточку природи було прийнято на підприємстві, яке в той час називалося Дніпродзержинським хімічним комбінатом, у лютому 1975 року. Ініціатором його створення була Валентина Федорівна Матчина, яка майже 40 років пропрацювала на ДХК головним архітектором. Ідею В.Ф.Матчиної гаряче підтримали і допомогли втілити у життя трудівники всіх цехів комбінату. Ось що писала газета “Серп і молот” про початок будівництва розарію у квітні 1975 року: “У лютому на нашому комбінаті було ухвалено рішення про закладання у парку соцмістечка розарію на честь 30-річчя Перемоги та пам’яті загиблим у Великій Вітчизняній війні. Розарій розташований у північно-східній частині парку. Всі деревця, що представляють декоративну цінність, збережені і складуть фон для троянд і квітучих чагарників. До складу розарію увійде маленький кам’янистий садок – альпінарій. Наразі будівництво розарію вже розпочато. Першу частину роботи буде виконано до Дня Перемоги. Усі заплановані роботи розподілені між усіма виробництвами та службами комбінату. Їхніми силами і буде побудований розарій. …Цей сад безперервного цвітіння має стати колекцією доглянутих рослин, що постійно діє виставкою квітів”. Роботи зі створення розарію розпочалися 25 квітня 1975 року. І з того часу цей день вважається днем народження азотівського вічнозеленого квіткового саду – живої пам’ятки солдатам Другої світової війни. 23.05.2015.
Усіх, хто зайде на територію розарію, огортають пахощі жасмину та троянд (яких тут десятки сортів), жоржин (їх тут понад 50 сортів). На альпійській гірці затишно почуваються “дикуни”: седуми, ревінь, арабіс (різновид дикої цибулі). Сад безперервного цвітіння – мрія всіх садівників, і працівникам розарію вдалося створити саме таке диво. У розарії близько 40 видів рослин. Добре прижилися китайські ялинки, деревоподібна півонія, рододендрони, самшит. У різних куточках розарію встановлені деревяні фігури казкових персонажів, виготовлені пташині містечка. 30.04.2013.
На території розарію можна побачити зелені фігури їжачка, свині. “Я сама особисто займаюся роблячи з чагарників фігурки тварин, – розповідала Л.Могила. – Іноді дивишся на кущ, п’ять разів обійдеш його і нічого не побачиш. А якщо є настрій, натхнення, то можна побачити і деяких тварин. Кожна стрижка куща формує певну фігуру на третій-четвертий рік. Потім стрижеш лише за контуром”. 30.04.2013.
За парканом із металевої сітки знаходиться величезна цементна чаша. “Раніше, коли ще функціонувала ковзанка “Хімік” у чашу скидався конденсат. Якби це було наше, то можна було б зробити зимовий сад. По периметру труби опалення кинути. Уявляєте, взимку оранжерея цвіте!…”, – мріяла Лідія Могила. 30.04.2013.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
