ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. 1394

 

Батько Заслуженого художника України Анатолія Михайловича Жежера родом з Дніпровокам`янки, а мама Єфросинія з села Василівка Криничанського району. “У нас була велика службова вівчарка Рекс. Вона дуже любила тата, – згадував Анатолій Михайлович. – Коли формували для відправки на фронт бійців, тато не міг взяти Рекса з собою. Він дав мені в руки поводок і сказав “Тримай! Я собаку оставляю на тебе”. Пам`ятаю, що з відкритого вагону кричать “Міша, давай скоріше!”. Але собака вирвався з рук і вскочив в вагон. Потім батько написав, що Рекс, обвішаний гранатами, підірвав танк”. На верхньому фото Толя Жежер з батьками. 1940 рік.

 

20 вересня 2020 року на вісімдесят третьому році пішов з життя Заслужений художник України Анатолій Михайлович Жежер. Його картини добре знають не тільки на Дніпропетровщині, але й далеко за її межами. У Анатолія був великий потяг до мистецтва незважаючи на те, що народився в родині військового. Першим кроком на шляху осягнення мистецтва хлопчика була студія образотворчого мистецтва при палаці культури заводу і.Ф.Е.Дзержинського. Зовсім інший світ, сповнений краси та духовності, відкрив юнакові його вчитель Григорій Антонович Латунов. Наступний крок залучення Жежера до творчості – Дніпропетровське художнє училище, яке на той час вважалося одним з найкращих учбових закладів УРСР. Основи професійної майстерності там викладали народний художник України Г.Г.Чернявський, заслужені художники України М.І.Родзін та М.С.Боровський. В 1961 році члени комісії сказали, що “Будівельники”, дипломна робота А.Жежера, – це станковий твір нової інтерпретації,  і поставили оцінку “відмінно”. Ця картина дуже довго висіла в стінах училища, як взірець. Потім її подарували будівельному інституту. Після училища Анатолій вступив до Інституту живопису, скульптури та архітектури ім. І.Ю.Рєпіна в Ленінграді. Але життєві обставини склалися так, що він не зміг після року занять дальше штудіювати мистецтво на найвищому рівні. Жежер повертається до Дніпродзержинська. Дальше він був і художником-оформлювачем, і дизайнером реклами, працював як монументаліст, сім років віддав викладанню у дитячій художній школі міста Рівного. Указом президента України від 7 листопада 2014 року Анатолію Михайловичу Жежеру присвоєно звання заслуженого художника України.

 

Анатолій Михайлович Жежер і його дружина Ольга в робочій майстерні художника. 17.03.2016.

 

А.М.Жежер працював у різних жанрах, але віддавав перевагу пейзажному живопису. Його полотна наповнені простором, повітрям, світлом. Полюбляв художник і натюрморт: особливі емоції викликали у нього прості польові та лісові квіти. Анатолій Михайлович останнім часом намагався відтворювати історію України, тему козацтва. Жежера хвилювали великі постаті в українській історії як, нариклад Тарас Григорович Шевченко. Дуже приваблювала художника і дитяча тема. На фото: співробітники міського архіву на виставці картин А.М.Жежера, присвяченій 80-річчю художника. Музей історії міста. 2017.

 

Книга “Життя,обірвані війною” надихнула заслуженого художника України Анатолія Михайловича Жежера на написання художнього полотна. В червні 2019 року під час святкування 85-річного ювілею Кам’янської бібліотеки ім.Т.Шевченка митець подарував свій твір улюбленому закладу культури. З хвилюванням розповів про свій задум, про філософію поєднання поколінь від традиційного вишитого рушника, братської могили воїнам другоїї світової війни і пам`ятник Прометею – до сучасної жахливої російсько-української війни. Книга пам’яті полеглих кам’янчан в руках юнака і стала тлом полотна… Картина відразу знайшла своє місце в читальній залі бібліотеки.

Текст Віктора КУЛЕНКА.