ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. 1159

Історія

Анатолій Федорович Уманський – провідний художник-оформлювач музею історії і трудової слави Дніпродзержинського трамвайного управління. Червень 1983. Верхнє фото із архіву групи “Транспорт DNDZ Днепродзержинск”.


Заслужений художник України Анатолій Михайлович Жежер – відомий майстер пензля. Його картини добре знають не тільки на Дніпропетровщині, але й далеко за її межами. Художник працював у різних жанрах, але віддавав перевагу пейзажному живопису. Анатолій Михайлович останнім часом намагався відтворювати історію України, тему козацтва. На фото: Анатолій Михайлович і його дружина Ольга. 17.03.2016.

 

Анатолій Іполітович Сайковський – талановитий архітектор-містобудівник, художник, член Національної Спілки архітекторів України, живописець,графік, журналіст. Автор багатьох містобудівних комплексів, громадських і житлових споруд, монументальних пам’ятників, споруджених у Москві, Ленінграді, Дніпропетровську, Новгороді, Могильові, Кривому Розі, Дніпродзержинську, Рибінську. Автор оригінальних творчих проектів, малюнків, живопису, акварелі, фотографій, а також численних публікацій у газетах і журналах.

 

Ірина Сизоненко почала малювати в дитинстві. “Брала крейду і малювала на асфальті, мені так подобалося, я аж долоньки стирала. У Палаці культури Горького ходила в художню студію Миколи Косинського. Потім захопилася мистецтвом серйозно і поступила в Києві в Національну академію образотворчих мистецтв і архітектури, де отримала елітну освіту”, – згадує Ірина. Мистецтвознавці зазначають, що творча манера художниці відноситься до “Нової хвилі” в сучасному українському мистецтві, що виникла на початку 80-х років XX століття як альтернатива офіційному соцреалізму. На фото: художниця Ірина Сизоненко показує директору ПХЗ Михайлу Прокоповичу Аношкіну свої роботи. 1990-і роки.

Перша творча виставка художника Сергія Бабича була в 1978 році. Пам’ятає, коли його першу роботу купили на виставці викладачів художніх шкіл в Дніпропетровську. Це була акварель, етюд “Квіти”. Сергій  був дуже здивований, коли йому зателефонував збирач картин з Ленінграда і сказав, що він відвідав виставку і примітив його роботу. Збирач картин заплатив за роботу Бабича 30 рублів, непогані гроші на ті часи. На фото: виставка картин Сергія Бабича в театрі ім. Л.Українки. 2012.

 

Текст Віктора КУЛЕНКА.