ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ. № 282

Сьогодні ми помандруємо місцями, де є … ліхтарі. Так так, звичайнісінькі ліхтарі. А епіграфом я вибрав вірш Андрія Конопко “Самотній ліхтар”.

Світить на вулиці ніччю ліхтар,
Сам, але світить, сміється.
Стільки обабіч розбитих вже пар:
Серце у нього ще б’ється.

Промінь любові від лампи його
Гріє асфальтові квіти.
І розуміти не хоче того,
Є вже можливість дотліти.

В тиші спокійно, не чути долонь,
Що постачають напругу.
Хто ж тут, і дійсно, розбудить вогонь?
Жде не годину, не другу.

Ніжним гудінням вольфрамова нить
Дихання будить у ньому.
Мрія ліхтарика ледве горить,
Свідчить про відчай і втому.

Кожної ночі, як зійде зоря,
Світло дарує хвалене.
Ви не звернули уваги, лиш я.
Він так подібний на мене.

Площа Ігнатія Ясюковича. 15.09.2017. Верхнє фото.

 

 

Жіночий гуртожиток або так званий “будинок комуни” на Гімназичному проспекті.

 

Сірководнева водолікарня відкрита в 1952 році поруч з заводоуправлінням металургійного заводу.

 

Майданчик перед входом в готель “Зоря”.

 

“Піцерія” на проспекті Свободи.

Текст і фото Віктора КУЛЕНКА.