БРАГА СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ: “ХОТІЛОСЯ Б ПЕРЕДАВАТИ СВІЙ ХОКЕЙНИЙ ДОСВІД ВДОМА”

Сергій єдина дитина в сім’ї Михайла Олексійовича і Валентини Георгіївни Браги. Природно, з пелюшок вся увага і батьків, і бабусь з дідусями була прикута до нього.

“На превеликий жаль, я мало знаю про коріння нашого роду. Звичайно, хотілося б глибше дізнатися хто мої предки, звідки вони прийшли, – розповідає Сергій Брага. – Дідусь по лінії батька, Олексій Андрійович, під час другої світової війни був евакуйований до Челябінська, де працював пожежником. Після повернення на свою батьківщину в Дніпродзержинськ, продовжував працювати за фахом. Помер в 1986 році. Бабуся, Надія Павлівна, родом з Гуляй-Поля Запорізької області, все життя була домогосподаркою. Вона розповідала, що в свій час бачила Нестора Махно. Померла в 1995 році на 94-му році життя. у них було четверо дітей. По маминій лінії дідусь Георгій Жоржевич Перепечкін працював токарем на ДКХЗ. Помер в 45 років. Бабуся Любов Олексіївна працювала на БАМівській птахофабриці. Померла в 2004 році. До армії батько вчився в металургійному технікумі і працював на ДМК. Після армії перейшов працювати на ПХЗ, де познайомився з мамою, співробітницею заводоуправління. у 1969 році вони одружилися”.

ДИТЯЧІ ПУСТОЩІ

Дитинство Сергія Браги пройшло в Соцмісті, де він з батьками жив в будинку у бабусі на вулиці Леваневського. Хлопчиком він був дуже жвавим, за що постійно попадало від батьків. “Спочатку я ходив в садок, що на вулиці Київській. Пам’ятаю нас частенько водили до пам’ятника Леніну, який стояв недалеко. Мені здавалося, що це якийсь казкар сидить на троні, – з посмішкою згадує він. – Потім, коли батько отримав квартиру в районі БАМу, довелося відвідувати дитсадок № 6. Коли в будинку у бабусі міняли водопровідні труби, була вирита велика яма, наповнена водою. А поруч стояла табуретка, я заліз на неї і впав разом в яму. Якби не тато, невідомо чим би закінчилася ця історія. Ох, і влетіло мені тоді від нього … Хоча в основному карала мене мама. А ще був випадок, коли я завалив новорічну ялинку, намагаючись дістати з неї цукерки. Одного разу випадково зачепив величезну каструля з кашею і вона перевернувшись, накрила мене. Сусідському хлопчику купили велосипед, і в перший же день я взяв у нього покататися. Сміливо летів з гори, а коли відмовили торомоза, врізався в бордюру. Я спланувавши через кермо і приземлився цілий і неушкоджений, а ось колесо ремонту вже не підлягало”.

Але куди у хлопчаки дівалася сміливість, коли він залишався один вдома. “Я дуже боявся темряви. І коли батьки йшли з дому, я включав всюди світло, а телевізор працював до 23:00, поки йшли програми. І потім він включений продовжував працювати до повернення тата і мами, – продовжує ностальгічно згадувати Сергій Михайлович. – Мене батьки балували іграшками. Багато було машин. Але найулюбленішою була машина-кран. Одного разу батько привіз з Підмосков’я машину на педалях. У неї навіть горіли фари. Мені тоді дуже заздрила дворова дітвора”.

І ФУТБОЛІСТ, І ХОКЕЇСТ

Спортом Сергій став захоплюватися в молодших класах школи № 19. Влітку грав в футбол, взимку в хокей. “Напевно мені це дісталося у спадок від тата, – розповідає С.Брага. – Він у юності грав за коксохімівську команду. Жив на вулиці Колюбаева, де колись були корти, а зараз занедбані парники. Я у бабусі там з п’яти років бував, і замість них уже тоді був футбольний майданчик, який трансформувався взимку в хокейний”.

У біографії Сергія Браги футбол займає не останнє місце. Вихованцеві СК “Промінь” довелося пограти також в місцевих командах “Прометей”, “Динамо”, “Олімпік”, “Будівельник”, “Ікар” і в деяких інших колективах. “Коли я був маленький, то як і всі однолітки ганяв у дворі м’яч. І навіть коли вже став займатися хокеєм, наша дитяча команда грала в футбол на першості міста. Пам’ятаю обігрували “Радист”, який тренував Василь Щипанський”, – говорить С. Брага. І все ж Сергій Михайлович Брага більше відомий як хокеїст. “А в хокей ми спочатку грали у дворі, але не шайбою, а тенісним м’ячиком, – продовжує розповідати Сергій. – Замість воріт були дитячі гойдалки. Раніше низові змагання проводилися серед команд міських ЖЕКів. Я з самого початку грав нападаючим”.

Ударник Сергій Брага до п’ятого класу навчався в СШ № 19. Улюбленими предметами були математика і російська література. У ДЮСШ “Хімік” записався в третьому класі. Вперше в офіційних змаганнях зіграв в 1981 році. “Коли в двадцятій школі зробили хокейний спецкласс, батьки мене перевели туди, де я провчився до дев’ятого класу. Як і кожному спортсмену мені вже було тоді не до занять. Тренував нас Валерій Павлович Любавін, – розповідає С.Брага. – Спочатку ми посіли друге місце, програвши лише “Соколу”. На наступний рік в Сєвєродонецьку хоча і обіграли киян, але програли господарям. в результаті знову другі. Після першого періоду вигравали 4:1, але сил не вистачило після матчу з “Соколом” і ми поступилися 6:10. Навесні поїхали на міжнародний турнір до Таллінна, де грали московське “Динамо”, СКА Ленінград, Таллінн, Мурманськ, “Нарва” (Кренгольм). Ми з армійцями 3:3 зіграли, вигравали два періоди у москвичів, але в підсумку поступилися 7:8. Загалом стали бронзовими призерами. Я грав в ударній трійці разом з Женею Бланкіним і Ігорем Султановичем. Після цього Ігоря запросили грати в Москву”.

Одинадцять класів Сергій закінчив в Харківському спортінтернаті. “З нашої школи поїхали ще Олександр Фролов і воротар Євген Неділько. В інтернаті нас тренував Євген Дмитрович Гладченко. Зі мною тоді в одному класі вчилися Віталій Литвиненко та Вадим Сліпченко, що стали пізніше відомими гравцями”.

Раніше медалі не давали, а вручали грамоти. І свою першу медаль С.Брага отримав коли грав у збірній “Авангарду” в 1984 році. “Ми тоді в Донецьку стали третіми, – згадує тренер Сергій Михайлович Брага. – Першу індивідуальну нагороду (спортивну сумку), як найкращому нападнику, я отримав в 1982 році на турнірі на приз газети “Дзержинець”. Тоді до нас приїжджала команда Мурманська. Ми їх старшу команду розгромили 15:1. Взагалі-то всі нагороди нелегко давалися”.

АРМІЙСЬКИЙ КУРЙОЗ

Коли прийшов час віддати Батьківщині борг, Сергій Брага потрапив служити в батальйон забезпечення Ленінградського вищого інженерно-будівельного училища. “При полігоні була футбольна команда, що грала на першість Ленінградського району. Ось там я і грав, – каже Сергій Михайлович. – Пам’ятаю курйозний випадок. Ми поїхали в Ленінград на футбол “Зеніт” – “Брюгге” (Бельгія). Я був старший групи. Погуляли по місту, і не поспішаючи рушили на стадіон ім. Леніна. При підході до нього ми не почули характерного шуму. А коду прийшли до воріт спортивної споруди, то побачили порожні трибуни. Виявилося, що матч проводився на Петровському стадіоні. Поки добиралися туди, пропустили майже пів гри”.

ХОКЕЙНИЙ ВОЯЖ ДО ПОЛЬЩІ

 

Під  час зустрічі “Хімік” – “Дніпровські вовки”. 2012.

Після дембеля Сергій попрацював трохи в пожежній охороні ДПО “Азот”, продовжуючи тренуватися на ковзанці “Хімік”. Коли після розпаду Радянського Союзу все кардинально змінилося, тренер Володимир Волошин запропонував йому поїхати пограти в Польщу. І в 1993 році він вже захищав кольори клубу “BTH” з міста Бидгощ. “Команда була сформована з молодих гравців. Перший сезон ми стали десятими. Я тоді закинув сім шайб. Там грав нападаючим і в наступному сезоні. Можливо і далі грав би, але після вивиху плеча вирішив закінчити ігрову кар’єру. Півтора місяці перебував удома на реабілітації”, – пояснює Сергій Михайлович. Але через деякий час він все ж відновив ігрову кар’єру. Спочатку сезон відіграв в ХК “Сміла”. А потім з 2002 по 2009 рік виступав у дніпропетровських командах “Метеор” і “Дніпровські вовки”. Ще пару сезонів пограв серед любителів в “Кременчуці”. “Останню офіційну зустріч в якості гравця я провів проти команди “Білий барс”. Зараз граю з любителями, якщо запрошують. Турніри проводяться відносно не часто, але я для підтримки форми кататися тричі на тиждень”, – говорить С.Брага.

ТРЕНЕР З БАГАТОРІЧНИМ СТАЖЕМ

 

С.Брага отримав приз кращого гравця зустрічі “Хімік” – “Дніпровські вовки”. 2012.

Сергій Михайлович Брага тренер з багаторічним практичним досвідом. Свого часу тренував дітей і в рідному місті, і в Дніпропетровську. “З серпня 2013 року працюю тренером-викладачем по хокекею в ДЮСШ № 1 Кривого Рогу. Знімаю там квартиру, а дружина живе в Кам`янскому. Тому не дуже комфортно відчуваєш себе при такому розкладі. Хотілося б передавати свій хокейний досвід вдома”, – мрійливо зітхає співрозмовник.

“РАЙОН КАТКА “ХІМІК” ВАБИТЬ ПОСТІЙНО”

“У нас є приватний будинок в Криничках, це типу дачі. Тому люблю попрацювати на городі, порибалити. Є ще вівчарка Альма, за якої теж необхідно стежити, вигулювати. Коротше, всього потрошку. В Соцмісті одне з улюблених місць для відпочинку – розарій, куди іноді ходимо гуляти з шестирічною онукою Полінкою. А сам район катка “Хімік” вабить постійно, навіть не дивлячись на його убитий вид. Ностальгія за тим золотим часом дитинства, – розповідає посміхаючись Сергій Михайлович. – Люблю читати історичну літературу, зокрема обожнюю твори Олександра Дюма і його “Трьох мушкетерів”. Взагалі мені подобаються пісні у виконанні Талькова, білоруських ВІА “Пісняри” і “Сябри”, кінострічки Гайдая з веселою трійцею Віцин-Нікулін-Моргунов. з ностальгією дивлюся фільми з їхньою участю”.

КОЛЕКЦІОНЕР ХОКЕЙНИХ ШАЙБ

 

Юний хокеїст Київського “Беркута” Владислав Брага з батьками.

Як і багато хлопців його покоління, Сергій в дитинстві хотів стати космонавтом, підкорювати простори Всесвіту. “Пізніше подіяла телевізійна пропаганда радянських воїнів, і я вже мріяв стати офіцером”, – згадує він. Під час навчання в школі Сергій захопився філателією, гордістю був величезний альбом з марками. “А ще збирав газетні вирізки, в яких писали про мене, потім цим став займатися син, – продовжує розповідати про свої хобі С.Брага. – Зараз ми з ним збираємо хокейні шайби, яких вже 38 штук. Є навіть шайба з фіналу Кубка Стенлі 2010 року, коли грали команди “Чикаго блек Хоукс” і “Філадельфія Флайєрс”. Це знайомий Едварда Сартана, президента хокейного клубу “Дніпровські вовки”, привіз нам в подарунок. А колекціонувати почав син Влад в 2007 році, коли в шестирічному віці став займатися хокеєм. До речі, він починав свою професійну кар’єру в “Галицьких левах” в сезоні 2017/18 року. Наступні два сезони провів у Херсонському “Дніпрі”. З січня Влад грає в “Білому Барсі”. Та і моя дружина має відношення до спорту. Тетяна займалася фігурним катанням, коли ми познайомилися з ній 2 січня 1988 на ковзанці “Хімік”.

“ІНОДІ Я БУВАЮ ЗАПАЛЬНИМ”

Рідні та друзі вважають Сергія Брагу доброю і розсудливою людиною, але йому не подобається одна риса свого характеру. “Іноді буваю запальним. А так як я сангвінік, тому швидко остигаю, – міркує С.М.Брага. – Завжди шукаю компромісне рішення в різних життєвих ситуаціях. Хоча багато чого залежить від людини. Не дивлячись на те, що я азартна людина, але в рулетці долю ніколи не випробовував. І в забобони не вірю. Навіть коли грав в хокей і взував ковзани з лівої ноги, вважав це всього лише ритуалом”.

ДОСЬЄ

Брага Сергій Михайлович, хокеїст, тренер.
Народився 28 вересня 1970 року в Дніпродзержинську.
Закінчив Львівський державний університет фізкультури.
Перший тренер В.П.Любавін.
Грав в командах “Метеор”, “Дніпровські вовки”, “Сміла”, “Придніпровськ”, “ВТН” (Польща).
Вихованець ДЮСШ СК “Хімік” і Харківського спортінтернату.
Працює тренером-викладачем по хокекею в Криворізькій ДЮСШ № 1.

УЛЮБЛЕНІ

Їжа – український борщ з пампушками.
Музика – хіти 80-х.
Письменник – О.Дюма.
Колір – червоний.
Квітка – тюльпан.