У Київському Будинку художника на міжнародній виставці живопису “Барви світу”, присвяченій Туреччині і одного з її кращих міст Кушадаси, зовсім недавно була представлена картина “Сонячний рай. Туреччина” кам’янської художниці Алли Михальчук.

До третього класу загальноосвітньої школи № 8 Алла Михальчук ходила на плавання. І можливо могла стати відомою плавчихою, але втрутилася природа, батьківські гени взяли верх.

ПЕРЕМОГЛИ БАТЬКІВСЬКІ ГЕНИ

“Навчалася я добре. Подобались точні науки, найбільше математика, а в старших класах фізика, яку незрівнянно викладала Ніна Іванівна Гнєдова. Але по життю я технар з художнім ухилом. Як тільки перейшла в п’ятий клас, так мене тато відразу ж записав в дитячу художню школу, – згадує Алла Михальчук. – І мама Раїса Іванівна, і тато Альберт Іванович, працювали інженерами в 29 відділі ПХЗ. Тато добре малював, та й у брата в принципі це непогано виходить. Тому татове захоплення передалося і мені. у “художці “спочатку я отримувала уроки від викладача Марини Іванівни Безуглої, а потім вчилася у Наталії Іванівни Дубик. Була посидюща, мені подобалося осягати ази малювання. Художня школа запам’яталася самим кращим проведенням часу. Чотири роки пролетіли дуже швидко, залишивши незабутні і яскраві спогади. У червні у нас завжди була двотижнева практика. Ходили на Дніпровські пленери, катером переправлялися на острови, багато малювали в розарії біля палацу культури “Хімік”. Я і зараз люблю малювати пейзажі, натюрморти. Обожнюю квіти, причому не “міські”, вирощені в оранжереї, а ніжні і невибагливі польові квіти”. Тому не дарма на картинах Алли Михальчук, які знаходяться в колекціях поціновувачів мистецтва, розквітають ромашки, повертаються до сонця кульбаби, тягнуться до неба блакитні квіти цикорію .

“Писати портрети – це не моє. Вони дуже багато енергетики вимагають, а це серйозна річ, – розмірковуючи, продовжує розповідати художниця. – Хоча буває, що іноді щось підштовхує намалювати чийсь образ. Так було і з портретом нашої балерини Галини Германівни Афанасьєвої (Афанасьєва працювала в Дніпродзержинському російською драматичному театрі ім. Л.Українки та в Дніпропетровському оперному театрі в першій половині 1980-х років. – прим. автора). Я як побачила її очі, то відразу ж загорілася написати портрет. І впоралася з ним досить швидко.

Дуже люблю зиму. Можливо тому багато хто говорить, що у мене дуже добре виходить на картинах сніг. Але ніяк не виходить передати глядачеві тиху річкову гладь, морські простори. Хоча твори мариніста Айвазовського, одного з моїх улюблених художників, я готова розглядати годинами”.

 

Алла Михальчук володіє майже всіма техніками живопису та графіки, але останнім часом в основному працює маслом, “живим” мазком.

“ЛЮБЛЮ ЄВРОПУ. АЛЕ НАША ПРИРОДА КРАЩЕ”

Вищу архітектурну освіту (А.Михальчук закінчила архітектурний факультет Дніпропетровської будівельної академії, – прим. автора) наклало відбиток на творчість нашої героїні. Подорожуючи по містах Європи, знаменитих своєю архітектурою, Алла переносить побачене на полотна своїх робіт. “Обожнюю подорожувати і малювати побачене, – ділиться А.Михальчук. – Мене ваблять вузькі і криві вулички маленьких загадкових східних містечок, архітектурні ансамблі великих історичних центрів, з їх неповторним колоритом. Останні місця, де я подорожувала, були Італія і Мальта. В Італії натхнення однозначно отримую від архітектури, просоченої духом історії. Люблю пейзажі старої Європи. Але наша природа краще. Під час подорожей роблю якісь начерки. Можу намалювати пару етюдів. А потім вдома починаю працювати над картиною. Навіть якщо у тебе досить і часу, і можливості, але тягнути все за собою не комільфо. Тому робота всерівно доробляється в майстерні “.

 

“Хрещений” батько творчості Алли Михальчук, художник Олександр Чегорка колись зазначив, що роботи майстрині знаходяться в цікавому місці: трикутнику театр-бібліотека-музей, де твориться мистецтво. “А то, що вона архітектор, це дає можливість не дотримуватися канонів, а шукати свої шляхи”, – сказав він.

ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ З … ЗАВОДСЬКОЇ ВИСТАВКИ

Перша виставка робіт юної художниці пройшла … на заводі. “У двадцять дев’ятому відділі на ПХЗ батьки виставляли малюнки своїх дітей. Тато приніс мої роботи. Я навіть не пам’ятаю, що тоді намалювала, – посміхаючись, розповідає Алла. – Моя перша персональна виставка, що називалася “Європа очима Алли Михальчук”, відбулася в юнацькому відділі центральної міської бібліотеки імені Т.Г.Шевченка. Але це була, так би мовити, “сира проба пензля”. А більш серйозна виставка моїх картин, з легкої руки художника Олександра Чегорка, відбулася на “Мамай-fest” в 2012 році. Після такого дебюту я тепер щорічно виставляю сво роботи на цьому Всеукраїнському історико-культурологічному фестивалі. З 2013 року стала постійним учасником міжнародного “Українського Тижня мистецтв”. У минулому році мої роботи демонструвалися в кулуарах Верховної Ради.

Нинішньої весни брала участь у виставці картин в посольстві Республіки Латвія, а ось буквально два тижні тому взяла участь в конкурсі робіт, присвячених Туреччині”.

 

МИСТЕЦТВО В СПАДЩИНУ

Єдина дочка Алли Михальчук Валерія – філолог (англійські та італійські переклади) за фахом. Але після університету, провчившись ще рік в Італії, Лєра кардинально змінила професію. Вона закінчила в італійському місті Больцано школу художнього скла, і цієї зими вже брала участь у виставці “Сучасне мистецтво вогню України”.

“Нещодавно ми з дочкою і зятем (Максим з Західної України, – прим. автора) поїхали на Хортицю. Валерія вирішила показати красу нашої природи, – розповідає Алла Михальчук. – І там мені спонтанно захотілося зобразити запорізького козака з шаблею. Максим став його прообразом . Хоча насправді він молодший і більш худий, ніж зображений персонаж на полотні. Але вуса, борода і тату на плечі, один в один як у зятя”.

 

“ХОЧУ ТВОРИТИ, А НЕ ВЧИТИ”

На питання чи не мріє художник Алла Михалчук відкрити свою студію, я отримав таку відповідь: “Мені завжди хотілося відкрити в Кам’янському художню галерею. Про це я постійно мрію. А мати свою студію … Ну, я не знаю … Я періодично проводжу майстер-класи. І мене багато хто просить, а давайте ми візьмемо у вас уроки. Але мені не дуже цього хочеться. Я сама ще не написалась. Хочеться самій, самій, самій творити, а не вчити! Ось розмовляючи з Сергієм Бабичем, я в ньому бачу вчителя-метра. Йому подобається говорити, вчити. У мене поки-що такого немає.

 

В даний час я малюю більше для задоволення. Творчість це витратна і не годує. Картини мої звичайно продаються. Правда зараз гірше ніж кілька років тому. І не тільки через низьку платоспроможність. У нашому місті більше від безкультур’я, відсутності естетичного сприйняття. Люди багато чого не розуміють. Іноді дивишся, у деяких є гроші, а вони вішають репродукції або китайську фігню на стіну, але не хочуть взяти картину від котрої йде енергетика. У цьому трохи рятує інтернет, через який надходять замовлення”.

“КРІМ МИСТЕЦТВА МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ ВОЗИТИСЯ НА ДАЧНІЙ ДІЛЯНЦІ”

Як не хлібом єдиним живе людина, так і не малюванням єдиним живе Алла Михальчук. Їй подобається не тільки мистецтво. Єднання з природою у Алли відбувається на дачі, де вона готує вже не духовну їжу.

“Крім мистецтва мені подобається возитися на дачній ділянці, а потім заготовлювати на зиму консервацію. Це приносить задоволення. Тобто поєдную приємне з корисним. Це прикольно, коли ти спостерігаєш як ростуть рослини. Хоча я не такий завзятий дачник як деякі мої знайомі, – мрійливо розповідає дівчина. – У вільний час люблю слухати твори Чайковського, хорошу попсу і звичайно українські народні пісні. З всесвітньовідомих майстрів живопису мене з дитинства захоплювала творчість Мікеланджело. Я спеціально їздила в Італію дивитися його роботи. Дуже вразило, скажу я вам. Ще подобається Ботічеллі. З вітчизняних художників на першому місці у мене Ілля Рєпін, Архип Куїнджі, Іван Айвазовський. З сучасних художників імпонує Владислав Шершевський, який нині входить в топ-десятку найуспішніших художників України. Раніше я про нього чула, а коли в Києві випадково потрапила на його виставку, була приємно вражена. Вірші Ліни Костенко у мене на першому місці. Але не в плані читання, а в плані їх прослуховування. Цікаві письменники Марія Матіос, Ірен Роздобудько”.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Учасник колективних виставок:

2012-2018 – “Різдво Христове” (Кам’янське)
2012-2018 – всеукраїнський історико-культурологічний фестиваль «Мамай-fest” (Кам’янське)
2014 – X Український тиждень мистецтв “Візуалізація” (Київ)
2015 – XI Український тиждень мистецтв “Ми …” (Київ, третє місце);
2016 – XII Український тиждень мистецтв “На семи пагорбах” (Київ, перше місце);
2016 – V Міжнародна виставка-ярмарок “BRATERSKIE SPOJRZENIE” (Польща)
2017 – XIII Український тиждень мистецтв “На зустріч …” (Київ)
2017 – ХХI Міжнародна виставка живопису і скульптури “Високий Замок” (Львів)
2018 – XIV Український тиждень мистецтв “Топологія сучасного мистецтва” (Київ)
2018 – виставка живопису в посольстві Латвії “Кольори душі”;
2018 – виставка живопису в посольстві Туреччини “Кольори світу”.

Персональні виставки:

2012 – “Європа очима Алли Михальчук” (Центральна міська бібліотека);
2013 – “Я малюю квіти” (Центральна міська бібліотека);
2014 – “Подорож з фарбами” (Музей історії міста Кам’янське);
2015 – “Подорож з фарбами” (Кам`янський театр “Десятий квартал”);
2017 – “Подорож з фарбами” (кулуари Верховної Ради).

Автор Віктор КУЛЕНКО.